Яванці
Ява́нці (яван. Wong Jawa, Tiyang Jawi, індонез. Orang Jawa, Suku Jawa) — найчисленніший народ Індонезії, який населяє центральну частину острова Ява, прибережні райони островів Суматра і Калімантан, а також ряд інших районів Індонезії[1].
| Яванці Wong Jawa, Tiyang Jawi | |
|---|---|
 Яванці на костюмованому параді | |
| Самоназва | яван. wong Jawa яван. tiyang Jawi |
| Кількість | 96 млн. |
| Ареал |  Індонезія: Центральна Ява, Джок'якарта, Східна Ява |
| Раса | південні монголоїди |
| Близькі до | сунданці, мадурці |
| Входить до | корінні індонезійціd |
| Мова | яванська, індонезійська |
| Релігія | іслам |
_Soesoehoenan_te_Surakarta_TMnr_10001313.jpg)
Хоча острів Ява становить лише 7 % території Індонезії, тут проживає 57 % населення країни[2]. Яванці домінують в індонезійському суспільстві в політичному, культурному та географічному плані. Серед них популярною є ідея єдиної індонезійської нації. Хоча яванська культура є лише однією з регіональних культур Індонезії, вона має набагато сильніший вплив на національну культуру, ніж культури всіх інших народів. Яванський світогляд цілковито пронизує індонезійську бюрократію, уряд та армію. Індонезійці, що не є яванцями, часто скаржаться на яванський «колоніалізм», який замінив його голландський варіант.
Власна назва народу звучить вонг-джава (неформальний стиль) або тіянг-джаві (ввічливий стиль).
Розселення і чисельність
Батьківщина яванців — центральні райони острова Ява. Більшість їх живе тут і досі, вони становлять абсолютну більшість населення в провінціях Центральна Ява й Східна Ява (без острова Мадура) та в окрузі Джок'якарта. Яванці населяють більшість території острова. Їхніми сусідами на заході є сунданці (провінція Західна Ява), на північному заході — батавці (місто Джакарта), на сході — мадурці (східна частина провінції Східна Ява, включаючи острів Мадура).
Ява — один із п'яти великих островів Індонезії. Його рельєф складається з гір, плато та прибережних рівнин. Північна прибережна рівнина виходить до узбережжя мілководного Яванського моря. Уздовж південного узбережжя плато різко спадає до Індійського океану. Клімат тут тропічний, із сухим сезоном з березня по вересень і вологим сезоном з вересня по березень. ] У горах і на плато трохи прохолодніше, ніж у низинах. Як і більша частина Індонезії, Ява тектонічно нестабільна, тут часто трапляються землетруси та виверження вулканів.
Острів Ява за розміром приблизно такий як Британія. Оброблювані землі займають 63 % його території, 25 % під культурою вологого рису. Щільність населення на Яві є однією з найвищих у світі. Дефіцит земель спонукає яванців до міграції в інші регіони. Століттями вони селилися на північному узбережжі Західної Яви, особливо в районах Чиребон та Бантен. Задяки політиці трансміграції, що проводиться індонезійським урядом, багато яванців сьогодні живе на інших островах, зокрема на Суматрі та Калімантані. У провінції Лампунг на півдні Суматри вони навіть становлять більше половини населення.
За межами Індонезії яванці живуть у Малайзії, Сінгапурі, Австралії, Новій Каледонії, Суринамі та Нідерландах.
Чисельність яванців, станом на 1980 рік, становила 68,5 млн осіб[1]. За даними перепису населення 2010 року в Індонезії проживало 95 217 022 яванці, це 40,22 % населення країни[2]. Розподіл яванців за провінціями[2]:
| Провінція | Чисельність | Доля в населенні | Провінція | Чисельність | Доля в населенні |
|---|---|---|---|---|---|
| Ачех | 400 023 | 8,94 % | Західна Південно-Східна Нуса | 78 916 | 1,76 % |
| Північна Суматра | 4 319 719 | 33,41 % | Східна Південно-Східна Нуса | 54 511 | 1,17 % |
| Західна Суматра | 217 096 | 4,49 % | Західний Калімантан | 427 333 | 9,74 % |
| Ріау | 1 608 268 | 29,20 % | Центральний Калімантан | 478 434 | 21,67 % |
| Джамбі | 893 156 | 29,10 % | Південний Калімантан | 524 357 | 14,51 % |
| Південна Суматра | 2 037 715 | 27,41 % | Східний Калімантан | 1 069 826 | 30,25 % |
| Бенгкулу | 387 281 | 22,64 % | Північне Сулавесі | 70 934 | 3,13 % |
| Лампунг | 4 856 924 | 64,06 % | Центральне Сулавесі | 221 001 | 8,42 % |
| Банка-Белітунг | 101 655 | 8,34 % | Південне Сулавесі | 229 074 | 2,86 % |
| Острови Ріау | 417 438 | 24,97 % | Південно-Східне Сулавесі | 159 170 | 7,14 % |
| Джакарта | 3 453 453 | 36,17 % | Горонтало | 35 289 | 3,40 % |
| Західна Ява | 5 710 652 | 13,29 % | Західне Сулавесі | 56 960 | 4,92 % |
| Центральна Ява | 31 560 859 | 97,73 % | Малуку | 79 340 | 5,20 % |
| Джок'якарта | 3 331 355 | 96,53 % | Північне Малуку | 42 724 | 4,13 % |
| Східна Ява | 30 019 156 | 80,69 % | Західне Папуа | 111 274 | 14,77 % |
| Бантен | 1 657 470 | 15,63 % | Папуа | 233 145 | 8,39 % |
| Балі | 372 514 | 9,60 % |
Мова
Говорять яванською та індонезійською мовами[1] (Bahasa Indonesia, офіційна мова Індонезія, варіант малайської). Вдома та між собою користуються яванською, а публічно та в спілкуванні з іншими етнічними групами — індонезійською.
Яванська мова належить до західної гілки малайсько-полінезійських мов. Найбільше схожа вона із сусідніми сунданською та мадурською мовами. Поділяється на декілька локальних діалектів.
Яванська мова має 3 варіанти писемності : латиниця, яванське письмо та пегон на основі арабської графіки. Сучасне яванське письмо (яван. Aksara Jawa, Hanacaraka) існує з XIII ст., воно є продовженням давньояванського письма каві. Пегон використовують приблизно з 1300 року переважно для запису релігійних текстів. Латиниця є найпоширенішим яванським письмом із середини XX ст.
Література яванською мовою існує з VIII ст.
Яванська мова містить сотні санскритських слів, запозичених ще в добу індуїстсько-буддійських держав, що існували до 1500 року.
Яванська мова включена до навчальної програми початкової та середньої школи Центральної Яви, Джок'якарти та Східної Яви.
Яванська мова має дев'ять стилів мовлення, використання яких визначається принципами етикету. Свої витоки вони мають у яванських державах індуїстсько-буддійської доби з їх ієрархією суспільства та складною системою виявлення поваги й відображають соціальні відмінності між різними верствами населення. Використання певного стилю залежить від статусних відмінностей співрозмовників, їх віку та статі. Сьогодні найпоширенішими стилями є нгоко (неформальний, його доцільно її використовувати лише з людьми рівного статусу, яких близько знаєш, або з людьми нижчого статусу), крама (ввічливий, використовують при розмові з людьми старшого віку, людьми, вищими за статусом, та людьми, статус яких не відомий співбесіднику) та мадья (середнє між неформальним та ввічливим), є й кілька інших. Спостерігається тенденція до спрощення рівня мовлення.
Релігія
За віросповіданням більшість яванців — мусульмани (з 15-17 сторіч), є й християни (з середини 20 століття); збереглися також пережитки індуїстських, буддистських і анімістичних вірувань[1].
Історія
Предки яванців з'явилися на острові Ява не пізніше середини 1 тис. до н. е[3]. У 1 тис. н. е. яванці пережили сильний культурний вплив Індії. Перші ранньофеодальні держави виникли на зламі 2-3 століть н. е., найвищий розквіт середньовічної державності — імперія Маджапахіт (1293—1520)[3]. З початку 17 століття яванці перебували під колоніальним пануванням Нідерландів. Запекла національно-визвольна боротьба всіх народів Індонезії, особливо посилилася з початку 20 століття і призвела до незалежності в 1945 році. В авангарді цієї боротьби стояли яванці, серед яких була особливо популярною ідея єдиної загальноіндонезійскої нації[3].
Господарство
Основні заняття яванців: землеробство (80 % народу вирощують рис, кукурудзу, тропічні фрукти), рибальство, птахівництво, ремесла (батік, ювелірні вироби, різьблення, плетіння та ін.); частина працює в промисловості[1].
Культура
Висока самобутня культура яванців бере початок з глибокої давнини. У яванців здавна існували різноманітні форми національного театру, музики, архітектури[3].
Див. також
Джерела
- M. Marlene Martin. Javanese. Encyclopedia of World Cultures (англ.)
- Javanese. World Culture Encyclopedia (англ.)
- Barbara A. West. Encyclopedia of the Peoples of Asia and Oceania, pp. 341-349: Javanese. New York, Facts On File, 2009 ISBN 978-0-8160-7109-8 (англ.)
Примітки
- ↑ а б в г д Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985. т. 12, с. 486: Яванці
- ↑ а б в Kewarganegaraan, Suku Bangsa, Agama, dan Bahasa Sehari-hari Penduduk Indonesia (англ. Nationality, Ethnicity, Religion, and Daily Language of Indonesian Population). Hasil Sensus Penduduk 2010 ISBN 978-979-064-417-5 (індонез.)
- ↑ а б в г Яванцы // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
Література
- (рос.) Гельбиг К. М., У подножья Махамеру. Странствия по Яве, М., 1957.
- (рос.) Народы Юго-Восточной Азии. Этнографический очерк / Под ред. А. А. Губера и др. — М., 1966.
- (рос.) Народы мира / Под ред. Ю. В. Бромлея. — М., 1988.
- (рос.) Яванская культура: К характеристике крупнейшего этноса Юго-Восточной Азии. // МИИ. Выпуск III. — М.: Моск. фил. Географического общества СССР, 1989. 84 с.