Міклош Горті

Мі́клош Го́рті (угор. Horthy Miklós; 18 червня 1868, Кендереш, комітат Сольнок — 9 лютого 1957, Ештуріл, Португалія) — регент Королівства Угорщина (1920—1944), контр-адмірал австро-угорського флоту (1918).

Міклош Горті Horthy Miklós
угор. Horthy Miklós нім. Nikolaus Horthy von Nagybánya
Міклош Горті Horthy Miklós
4-ий Регент Угорського королівства
1 березня 1920 — 16 жовтня 1944
Попередник	Кароль Гусар
Наступник	Ференц Салаші
Народився	18 червня 1868(1868-06-18) Кендереш, комітат Сольнок, Австро-Угорщина
Помер	9 лютого 1957(1957-02-09) (88 років) Ештуріл, Португалія
Похований	Кендерешd
Відомий як	політик, офіцер
Країна	Угорщина
Національність	Угорець
Alma mater	Реформатський колегіум Дебрецена (1878)
Батько	István Horthyd
Мати	Paula Halassyd
У шлюбі з	Маґдолна Пурґль
Діти	Іштван Горті, Miklós Horthyd, Paulette Horthyd і Magdolna Horthyd
Релігія	Кальвінізм
Нагороди	Лицарський хрест Залізного хреста Застібка до Залізного хреста 1-го класу Застібка до Залізного хреста 2-го класу Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій) Хрест «За вислугу років» (Пруссія) Військовий хрест Карла (Австро-Угорщина) Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Орден Залізної Корони 3 ступеня Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Кавалер ордена Марії-Терезії Кавалер Великого Хреста ордену Марії-Терезії Галліполійська зірка Орден Османіє 2 ступеня Орден Білого Орла Орден Слона Орден німецького орла Орден Заслуг (Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Угорщина) Пам'ятна військова медаль (Австрія) Медаль за 1 поранення (Австро-Угорщина) Орден Святого Михаїла (Баварія)
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Нащадок кальвіністської дворянської родини з північної Трансільванії. У 14 років вступив до військово-морської академії у Фіуме (Рієці), багато років служби присвятив імператорському та королівському флоту.

1909–1914 роки — морський ад'ютант імператора Франца-Йосифа I.

Під час Першої світової війни 1914–1918 років брав участь у бойових діях, виявив себе здібним командиром у війні в Адріатиці.

14 травня 1917 р. командував австро-угорським флотом у битві при Отранто, де завдав поразки франко-італо-британській ескадрі.

З травня 1917 року — адмірал.

З січня 1918 р. — головнокомандувач австро-угорського флоту.

Правитель Угорщини

Міклош Горті в'їжджає в Будапешт у 1919 році

Міклош Горті на угорській монеті 1943 р.

Після встановлення в Угорщині комуністичної диктатури Бели Куна у травні 1919 року в Сегеді створив альтернативний уряд та організував, за підтримки Франції, контрреволюційну Національну армію.

16 листопада 1919 р. війська Горті здобули Будапешт. Міклош в'їхав у місто на білому коні на знак перемоги в громадянській війні.

У січні 1920 року — обраний членом угорського парламенту, який 1 січня проголосив Угорщину монархією. Горті призначено регентом з фактично необмеженою владою при королі Карлі.

З березня 1920 року — Глава Угорського королівства. Установив у країні авторитарно-консервативний режим, що вступив у союз з нацистською Німеччиною. У 1920—1930 роках зовнішньополітичний курс Горті спрямований на зближення з Італією та Німеччиною. За Горті в Угорщині ухвалили закони, які обмежували права євреїв, але в цілому вдалося захищати єврейську спільноту від геноциду.

15 березня 1939 р. за наказом Горті угорські війська окупували державу Карпатська Україна.

Протягом Другої світової війни стійко тримався союзу з Німеччиною, відправляв війська на Східний фронт. Але з наближенням сталінських військ до Будапешта намагався укласти сепаратний мир із державами-переможцями коаліції (подібно до того, як це зробили керівники Фінляндії та Румунії), але ці спроби були зірвані німцями, а самого Горті усунули з посади. З 16 жовтня 1944 р. перебував у Берліні під домашнім арештом.

4 травня 1945 р. у Тіролі здався американським військам. Союзницьке командування не розглядало Горті як військового злочинця і дозволило йому оселитися у Західній Європі. На запрошення португальського диктатора Антоніу Салазара Горті з родиною з 1949 р. оселився у м. Ешторілі (Португалія).

1946 року виступав на Нюрнберзькому процесі як свідок, але самого до відповідальності притягнуто не було. Пізніше разом з родиною переїхав до Португалії, де помер у похилому віці, встиг написати об'ємні мемуари.

Останні роки

1956 року вийшли друком його мемуари.

Похований в Ешторілі (Португалія).

1993 року перепохований в Угорщині, в його рідному місті Кедерешть.

Нагороди

• Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
• Орден Заслуг (Угорщина), кавалер Великого хреста особливого ступеня з короною Святого Іштвана і нагрудною зіркою з діамантами

Нагороди Пруссії

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Орден Корони (Пруссія) 3-го класу
• Хрест «За вислугу років» (Пруссія)

Нагороди Австро-Угорщини

• Військовий Хрест Карла
• Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) в бронзі з мечами на стрічці медалі за хоробрість
• Орден Залізної Корони 3-го класу з військовю відзнакою
• Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і мечами
• Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина)
• Військовий орден Марії Терезії
  • Лицар
  • Кавалер Великого хреста

Нагороди Османської імперії

• Галліполійська зірка
• Орден «Османіє» 2-го ступеня

Нагороди Третього Рейху

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Великий хрест ордена Німецького Орла в золоті
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Лицарський хрест Залізного хреста (10 вересня 1941)

Нагороди інших країн

• Орден Святого Михаїла (Баварія) 2-го класу
• Пам'ятна військова медаль (Австрія)
• Орден Білого Орла (Польща)
• Орден Слона (Данія)
• Орден хризантеми (Японія)
• Орден Золотої шпори (Ватикан)
• Хрест Свободи (Естонія)

Джерела

• Bencsik Gábor, Horthy Miklós (a kormányzó és kora), Budapest, M. Mercurius, 2003, ISBN 9638552859 (угор.)
• Dreisziger Nándor F. szerk., Hungary in the Age of Total War (1938—1948), New York, Columbia University Press, 1998 (East European Monographs, 509), ISBN 088033407X (угор.)

Література

• Держалюк М. С. Горті Міклош // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 175. — ISBN 966-00-0405-2.
• Р. Л. Кривонос. Горті Міклош // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Міклош Горті на монеті Угорщини