Міклош Горті
Мі́клош Го́рті (угор. Horthy Miklós; 18 червня 1868, Кендереш, комітат Сольнок — 9 лютого 1957, Ештуріл, Португалія) — регент Королівства Угорщина (1920—1944), контр-адмірал австро-угорського флоту (1918).
| Міклош Горті Horthy Miklós | |
|---|---|
| угор. Horthy Miklós нім. Nikolaus Horthy von Nagybánya | |
 Horthy Miklós | |
| 4-ий Регент Угорського королівства | |
| 1 березня 1920 — 16 жовтня 1944 | |
| Попередник | Кароль Гусар |
| Наступник | Ференц Салаші |
| Народився | 18 червня 1868 Кендереш, комітат Сольнок, Австро-Угорщина |
| Помер | 9 лютого 1957 (88 років) Ештуріл, Португалія |
| Похований | Кендерешd |
| Відомий як | політик, офіцер |
| Країна | Угорщина |
| Національність | Угорець |
| Alma mater | Реформатський колегіум Дебрецена (1878) |
| Батько | István Horthyd[1] |
| Мати | Paula Halassyd[1] |
| У шлюбі з | Маґдолна Пурґль |
| Діти | Іштван Горті, Miklós Horthyd[1], Paulette Horthyd[1] і Magdolna Horthyd[1] |
| Релігія | Кальвінізм |
| Нагороди | |
 | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Нащадок кальвіністської дворянської родини з північної Трансільванії. У 14 років вступив до військово-морської академії у Фіуме (Рієці), багато років служби присвятив імператорському та королівському флоту.
1909–1914 роки — морський ад'ютант імператора Франца-Йосифа I.
Під час Першої світової війни 1914–1918 років брав участь у бойових діях, виявив себе здібним командиром у війні в Адріатиці.
14 травня 1917 р. командував австро-угорським флотом у битві при Отранто, де завдав поразки франко-італо-британській ескадрі.
З травня 1917 року — адмірал.
З січня 1918 р. — головнокомандувач австро-угорського флоту.
Правитель Угорщини
Після встановлення в Угорщині комуністичної диктатури Бели Куна у травні 1919 року в Сегеді створив альтернативний уряд та організував, за підтримки Франції, контрреволюційну Національну армію.
16 листопада 1919 р. війська Горті здобули Будапешт. Міклош в'їхав у місто на білому коні на знак перемоги в громадянській війні.
У січні 1920 року — обраний членом угорського парламенту, який 1 січня проголосив Угорщину монархією. Горті призначено регентом з фактично необмеженою владою при королі Карлі.
З березня 1920 року — Глава Угорського королівства. Установив у країні авторитарно-консервативний режим, що вступив у союз з нацистською Німеччиною. У 1920—1930 роках зовнішньополітичний курс Горті спрямований на зближення з Італією та Німеччиною. За Горті в Угорщині ухвалили закони, які обмежували права євреїв, але в цілому вдалося захищати єврейську спільноту від геноциду.
15 березня 1939 р. за наказом Горті угорські війська окупували державу Карпатська Україна.
Протягом Другої світової війни стійко тримався союзу з Німеччиною, відправляв війська на Східний фронт. Але з наближенням сталінських військ до Будапешта намагався укласти сепаратний мир із державами-переможцями коаліції (подібно до того, як це зробили керівники Фінляндії та Румунії), але ці спроби були зірвані німцями, а самого Горті усунули з посади. З 16 жовтня 1944 р. перебував у Берліні під домашнім арештом.
4 травня 1945 р. у Тіролі здався американським військам. Союзницьке командування не розглядало Горті як військового злочинця і дозволило йому оселитися у Західній Європі. На запрошення португальського диктатора Антоніу Салазара Горті з родиною з 1949 р. оселився у м. Ешторілі (Португалія).
1946 року виступав на Нюрнберзькому процесі як свідок, але самого до відповідальності притягнуто не було. Пізніше разом з родиною переїхав до Португалії, де помер у похилому віці, встиг написати об'ємні мемуари.
Останні роки
1956 року вийшли друком його мемуари.
Похований в Ешторілі (Португалія).
1993 року перепохований в Угорщині, в його рідному місті Кедерешть.
Нагороди
- Пам'ятна військова медаль (Угорщина)
- Орден Заслуг (Угорщина), кавалер Великого хреста особливого ступеня з короною Святого Іштвана і нагрудною зіркою з діамантами
Нагороди Пруссії
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден Корони (Пруссія) 3-го класу
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Нагороди Австро-Угорщини
- Військовий Хрест Карла
- Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) в бронзі з мечами на стрічці медалі за хоробрість
- Орден Залізної Корони 3-го класу з військовю відзнакою
- Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) 1-го класу з військовою відзнакою і мечами
- Медаль «За поранення» (Австро-Угорщина)
- Військовий орден Марії Терезії
- Лицар
- Кавалер Великого хреста
Нагороди Османської імперії
- Галліполійська зірка
- Орден «Османіє» 2-го ступеня
Нагороди Третього Рейху
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Великий хрест ордена Німецького Орла в золоті
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Лицарський хрест Залізного хреста (10 вересня 1941)
Нагороди інших країн
Джерела
- Bencsik Gábor, Horthy Miklós (a kormányzó és kora), Budapest, M. Mercurius, 2003, ISBN 9638552859 (угор.)
- Dreisziger Nándor F. szerk., Hungary in the Age of Total War (1938—1948), New York, Columbia University Press, 1998 (East European Monographs, 509), ISBN 088033407X (угор.)
Література
- Держалюк М. С. Горті Міклош // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 175. — ISBN 966-00-0405-2.
- Р. Л. Кривонос. Горті Міклош // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання
- Хорті де Надьбаняї // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Міклош Горті на монеті Угорщини