Військовий округ
Військо́вий о́круг — територіальне загальновійськове оперативно-стратегічне об'єднання частин, з'єднань, об'єднань, військово-навчальних закладів і різних місцевих військових установ. Ділення території держави на військові округа забезпечує зручність управління військами, здійснення оперативної, бойової підготовки, заходів, пов'язаних з підготовкою країни до оборони.
Очолюється командувачем військами округу, що підпорядковується міністрові оборони.
Військові округи в Росії і СРСР
Вперше військові округи були засновані в 1862-64. У 1907 році існувало 12 військових округів[1]:
- Варшавський військовий округ
- Віленський військовий округ
- Іркутський військовий округ
- Кавказький військовий округ
- Казанський військовий округ
- Київський військовий округ
- Московський військовий округ
- Одеський військовий округ
- Омський військовий округ
- Приамурський військовий округ
- Санкт-Петербурзький військовий округ
- Туркестанський військовий округ
Окремо існував Заамурський військовий округ (погранична варта)
В РРФСР перші військові округи (Ярославський, Московський, Орловський, Біломорський, Уральський і Приволзький) були утворені в березні 1918 в період Громадянської війни. З часом кількість військових округів змінювалася.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни 9 липня 1945 вийшов наказ наркома оборони № 0139 "О організації нових округів і зміні кордонів існуючих військових округів". По ньому фронти За цим наказом фронти були перетворені в округи і створені також нові округи. Були визначені наступні округи на території СРСР:
- Бакинський військовий округ
- Барановічський військовий округ
- Біломорський військовий округ
- Воронежський військовий округ
- Горьковський військовий округ
- Донський військовий округ
- Західно-Сибірський військовий округ
- Казанський військовий округ
- Київський військовий округ
- Кубанський військовий округ
- Ленінградський військовий округ
- Львівський військовий округ
- Мінський військовий округ
- Московський військовий округ
- Одеський військовий округ
- Особливий військовий округ
- Південно-Уральський військовий округ
- Прибалтійський військовий округ
- Приволзький військовий округ
- Прикарпатський військовий округ
- Смоленський військовий округ
- Ставропольський військовий округ
- Степовий військовий округ
- Східно-Сибірський військовий округ
- Таврійський військовий округ
- Тбіліський військовий округ
- Туркестанський військовий округ
- Уральський військовий округ
- Харківський військовий округ
Перетворення фронтів в округи було завершене до 1 жовтня 1945 року. У період з осені 1945 по осінь 1948 років поступово в умовах демобілізації армії кількість військових округів була різко скорочена.
У 1966 році існували наступні військові округи:
- Білоруський військовий округ
- Забайкальський військовий округ
- Закавказький військовий округ
- Далекосхідний військовий округ
- Київський військовий округ
- Ленінградський військовий округ
- Північно-Кавказький військовий округ
- Прибалтійський військовий округ
- Приволзький військовий округ
- Прикарпатський військовий округ
- Одеський військовий округ
- Середньоазіатський військовий округ
- Сибірський військовий округ
- Туркестанський військовий округ
- Уральський військовий округ
З невеликими змінами ця структура проіснувала до розпаду СРСР.
Станом на 2009 рік у Росії існує шість військових округів.
Військові округи в інших країнах
Існувало 76 військових округів або воєнних регіонів (軍區), які були найбільшими військовими формуваннями в Національній Революційній Армії Китаю (Армія Гоміндану) під час японсько-китайської війни 1937-1945, які поступово були реформовані у 12 військових регіонів.
Після перемоги комуністів на початку 1950-х років було засновано 13 військових округів, але поступово їх кількість була зменшена до 11 наприкінці 1960-х. Існувало 11 основних округов: Шеньянський, Пекінський, Ланьчжоуський, Сіньцзян-Уйгурський, Цзинаньський, Нанкінський, Фучжоуський, Гуанчжоуський (включно з Хайнаньскими островами, Уханьський, Чендуський та Куньмінський, які на протязі 1985-1988 були скорочені до 7.
Під час Другої світової війни Німеччина використовувала систему військових округів (нім. Wehrkreis) з метою поліпшення системи призову, комплектування та навчання мобілізаційних ресурсів для польової армії.
На сьогоднішній час Бундесвер (нім. Bundeswehr) має чотири військових округа (нім. Wehrbereichskommando) зі штаб-квартирами в містах:
Індонезійська армія (індонез. Tentara Nasional Indonesia), прийнявши на озброєння німецьку систему військових округів (Wehrkreise), створила власні військові округа в листопаді 1948. Кожен начальник військового округу мав практично безмежну владу у відповідному регіоні в питаннях не лише військових, а й у політичних, економічних, освіти та керування урядовими структурами й організаціями.
Польща
Після завершення Першої світової війни в Польщі було створено 5 військових округів (1918-1921):
- Познаньський військовий округ (пол. Poznański Okręg Wojskowy),
- Краковський військовий округ (пол. Krakowski Okręg Wojskowy),
- Лодзевський військовий округ (пол. Łódzki Okręg Wojskowy),
- Варшавський військовий округ (пол. Warszawski Okręg Wojskowy),
- Люблінський військовий округ (пол. Lubelski Okręg Wojskowy).
З 1921, у зв'язку зі збільшенням теріторії держави кількість округів була доведена до 10. Було ще створено:
- Гродненський військовий округ
- Львівський військовий округ
- Торуньський військовий округ
- Брест-Литовський військовий округ
- Перемишльський військовий округ.
Кожен округ мав три піхотні дивізії та одну кавалерійську бригаду.
Після Другій світовій війни в комуністичній Польщі існували 7 округів (Варшавський, Люблінський, Краківський, Лодзинський, Познанський, Померанський та Сілезький)
З 1991 року Військо Польське поділено на два військові округи: Померанський та Сілезький.