Роберт Кох

німецький мікробіолог, нобелівський лауреат (1905)

Ро́берт Кох (нім. Robert Koch; 11 грудня 1843 — 27 травня 1910) — німецький мікробіолог, один з основоположників сучасної бактеріології і епідеміології. Відомий своєю роллю у визначенні збудників туберкульозу, холери та сибірки та проведенням експериментів для підтвердження концепції інфекційного захворювання.[9] Кох проводив на мешканцях африканських колоній експерименти з ліками, які містили отруту, зокрема, з препаратами миш'яку. Крім своїх інноваційних досліджень із захворювань, які включали експерименти з людьми, Кох створив та вдосконалив лабораторні технології та методи в галузі мікробіології, зробив основні відкриття в галузі громадського здоров'я.[10] Його дослідження стали основою для створення постулатів Коха — серії з чотирьох узагальнених принципів, що пов'язують певні мікроорганізми з конкретними хворобами, які сьогодні залишаються «золотим стандартом» у медичній мікробіології[10]. У 1905 році Кох отримав Нобелівську премію з фізіології або медицини за свої новаторські дослідження в галузі туберкульозу.[10] Інститут Роберта Коха названо на його честь.

Роберт Кох
нім. Robert Heinrich Hermann Koch[1]
Ім'я при народженнінім. Robert Heinrich Hermann Koch[1]
Народився11 грудня 1843(1843-12-11)[2][3][…]
Клаустальd, Королівство Ганновер
Помер27 травня 1910(1910-05-27)[2][4][…] (66 років)
Баден-Баден, Велике герцогство Баден, Німецька імперія[6]
·інфаркт міокарда
Країна Королівство Ганновер
 Німецька імперія
Національністьнімець
Діяльністьбіолог, лікар, винахідник, фотограф, викладач університету, хімік, військовий лікар
Alma materГеттінгенський університет
Галузьмікробіологія
ЗакладHU Berlin
Науковий ступіньдоктор[7]
Науковий керівникГеорг Майснерd і Рудольф Вірхов
Відомі учніЙоганес Фібіґер
Август фон Вассерман
Alexander Crever Abbottd
Джон Аддісон Фордайс
Аспіранти, докторантиЕміль Адольф фон Берінг
Фрідріх Леффлер
Кітасато Сібасабуро
Август фон Вассерман
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Прусська академія наук
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd
Російська академія наук
Французька академія наук[8]
Паризька медична академія
Національна академія наук США
Війнафранцузько-прусська війна
Відомий завдяки:виявленню збудників холери, туберкульозу, отриманню в чистій культурі збудника сибірки
БатькоHermann Kochd
МатиMathilde Henriette Kochd
Брати, сестриHugo Kochd
Helene Kochd
У шлюбі зЕммі Кохd
Гедвіга Кохd
ДітиGertrud Pfuhld
РодичіWilliam Threlfalld
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» Великий хрест ордена Червоного орла Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки Нобелівська премія з фізіології або медицини

Почесний громадянин Берлінаd

Honorary citizen of Clausthal-Zellerfeldd

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (4 березня 1897)

Автограф

Біографія

1866 року закінчив Геттінгенський університет. У 18721880 роках працював санітарним лікарем у Вольштині (Польща), де організував домашню лабораторію і здійснив свої перші мікробіологічні дослідження. Там є його меморіальний музей.

У 1885—1891 роках — професор Берлінського університету і директор інституту гігієни. Директор інституту інфекційних хвороб у Берліні (1891—1904 роки), що пізніше був названий його ім'ям.

Основні праці Коха присвячені виявленню мікроорганізмів — збудників інфекційних хвороб і розробці методів боротьби з ними. З цією метою Кох здійснив експедиції до Єгипту, Індії. Вперше одержав чисту культуру раніше відкритої бактерії (тоді — бацили) сибірки, чим довів її здатність утворювати спори, і пояснив шляхи поширення цієї хвороби. У 1884 році він сформулював так звані постулати Коха — правила визначення специфічності збудників інфекційних захворювань. Відкрив та описав холерний вібріон — збудника холери.

Великого тріумфу Кох досяг 24 березня 1882, коли оголосив про те, що зумів виділити бактерію, що спричинює туберкульоз. Як у той час, так і тепер, це захворювання є однією з головних причин смертності. Кох виготовив вакцину з ослаблених бактерій туберкульозу, але попередити захворювання за допомогою цієї вакцини йому не вдалося. Антиген під назвою туберкуліну дотепер застосовують як допоміжний засіб при діагностиці туберкульозу для виявлення реакції гіперчутливості сповільненого типу на токсин туберкульозної бактерії. Вакцинація проти туберкульозу з'явилась тільки через декілька років після смерті Коха, але це ніяк не зменшує важливості відкриття і заслуг його в справі боротьби з туберкульозом. Він не тільки відкрив збудника туберкульозу — бактерії, які одержали назву «паличок Коха», але й довів, що певні види бактерій завжди спричиняють певну хворобу. Крім того, Кох розробив метод селекції окремих видів бактерій і їхньої культивації на штучних середовищах. За ці досягнення в 1905 році Нобелівський комітет удостоїв Роберта Коха Нобелівської премії з фізіології або медицини.

Р. Кох був удостоєний багатьох нагород, в тому числі прусського ордена Пошани (1906).

Помер раптово від серцевого нападу в Баден-Бадені.

Вчений, лікар, мікробіолог, дослідник, один із основоположників сучасної бактеріології та епідеміології Роберт Кох народився у німецькому місті – курорті Клаусталь-Целлерфельді. Він був третім з тринадцяти дітей у сім'ї і з народження цікавив природу: вже в ранньому дитинстві зібрав колекцію мохів, лишайників і комах. Дядько, помітивши захоплення племінника, подарував йому мікроскоп та фотоапарат – речі, які визначили наукову долю майбутнього нобелівського лауреата.

  До школи Роберт пішов у п'ять років, вміючи читати та писати.  О восьмій вступив до гімназії, де незабаром став першим учнем у класі, а о 18 – до Геттінгенського університету.

  Після університету 23-річний Кох працював асистентом у лікарні для божевільних.  У 24 роки одружився.  І дружина, як колись коханий дядько, подарувала йому мікроскоп.

  Він уже встиг взяти участь добровольцем у франко - прусській війні: лікував холеру і черевний тиф.  Але тепер, маючи вдома мікроскоп, втратив інтерес до лікарської практики: зайнявся мікробіологією.

1871 – 1883

  Пізніше, на посаді повітового санітарного лікаря, Кох став вивчати сибірку - хворобу великої рогатої худоби та овець, якою іноді від тварин заражається людина.  У 1876 році Кох вперше у світі довів бактеріальне походження сибірки, виділивши її збудника.

 У 1880 році, у свої 36 років, він став урядовим радником в Імперському відділенні охорони здоров'я в Берліні.

   Роберт Кох ввів у дослідницьку практику метод фарбування культур та посів на твердих живильних середовищах та метод мікрофотографування.  Але не зупинився на досягнутому.

  Знаючи, що у Німеччині ХІХ століття кожен сьомий помирає від туберкульозу, Кох вирішив знайти збудника цієї смертельної хвороби.

  Досліджуючи зрізи тканин, взяті у хворих, що загинули від туберкульозу, Кох забарвлював їх різними барвниками при мікроскопії та виявив бактерії у вигляді паличок.  При сівбі на живильне середовище – сироватку крові тварин – ці палички дали бурхливе зростання.  А при зараженні морських свинок викликали туберкульоз.

  24 березня 1882 року Кох у доповіді «Етіологія туберкульозу» на засіданні Берлінського фізіологічного товариства оголосив про роль мікобактерії туберкульозу.  Це заклало наукові засади боротьби з туберкульозом.

  В 1883 уряд поставило перед ним нове завдання: визначити причину холери, спалахи якої часом несли сотні тисяч життів.  Кох вирушив до Єгипту та Індії у складі наукової експедиції, у ході якої виділив збудника хвороби – холерний вібріон.

    Саме Роберт Кох увів у практику епідеміології та мікробіології поняття «тріада Коха», яка показує три умови визнання мікроба збудником конкретного інфекційного захворювання.

· Мікроб повинен завжди виявлятися у хворого при даній інфекції і бути відсутнім при інших

· Збудник даної інфекції повинен бути виділений у чистій культурі у вигляді добре окресленого морфологічно мікроорганізму

· У заражених чистою культурою тварин прояви хвороби повинні бути аналогічні виявленим у досліджуваного хворого, вони обумовлені числом та розподілом мікробів

    Але думка про туберкульоз не покидала Коха.  Він повернувся до хвороби, яку завдяки його відкриття тепер можна було діагностувати.  Як лікар розумів, що важливо як ставити діагноз, а й лікувати хворого.

  В 1890 Кох виділив туберкулін - стерильну рідину, що містить речовини, які виробляють мікобактерії туберкульозу в ході зростання.  Туберкулін був запропонований ним як діагностичний, і як лікувальний засіб.  Але дослідження, зроблені у різних країнах світу, незабаром підтвердили, що препарат можна використовувати лише для діагностики туберкульозу.

   Відкриття Кохом туберкуліна зіграло величезну роль боротьби з туберкульозом і стало головною причиною присудження вченому в 1905 Нобелівської премії.

1884 - 1910

  Коху 41. Він професор Берлінського університету та директор щойно відкритого Інституту гігієни.  Через шість років спеціально для нього у Берліні створили Інститут інфекційних хвороб.  Кох керує ним 13 років: до 60-ти.  Сьогодні цей інститут має його ім'я.

  Вийшовши з посади директора, наукове життя Коха не припинилося.  У 1896 році він їде до Східної Африки на боротьбу з чумою рогатої худоби, у 1896 році – до Індії для вивчення чуми, а в 1899 році очолює експедицію з вивчення малярії в Італії, Яві та Новій Гвінеї.

  В 1903 Кох відправився в Центральну Африку на епізоотію («епідемію у тварин») рогатої худоби.  Там він знайшов збудник нової хвороби, яку назвав «африканською береговою лихоманкою».

    У 62 роки Кох очолив експедицію до Центральної та Східної Африки, у ході якої запропонував засіб атоксил на лікування сонної хвороби – захворювання, переносником якого є муха цеце.

   І все-таки остання доповідь Коха в Академії наук у Берліні була присвячена епідеміології туберкульозу.  Невипадково ім'я Коха асоціюється у нас більшою мірою з фтизіатрії: нашим сучасникам він відомий насамперед як першовідкривач мікобактерії туберкульозу – палички Коха.  Хоча за 66 років свого життя він зробив багато відкриттів, що послужили основою не тільки медичної мікробіології, але й лікування та профілактики інфекційних захворювань. <ref>  /company/history/Koh.php|website=www.mof.ru|accessdate=2021-12-09}}</ref

Пам'ять

На його честь назвали Берлінський інститут інфекційних хвороб. Його ім'я носять наукові премії — нім. Robert-Koch-Preis Німеччини та англ. Robert Koch Award. Його ім'я носять багато вулиць у різних містах Німеччини.

Див. також

Примітки

  1. а б https://www.britannica.com/biography/Robert-Koch
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Комітет історичних та наукових робіт — 1834.
  4. а б Stevenson L. G. Encyclopædia Britannica
  5. SNAC — 2010.
  6. Шамин А. Н. Кох Роберт // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1973. — Т. 13 : Конда — Кун. — С. 295.
  7. Deutsche Nationalbibliothek Record #118564064 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. NNDB — 2002.
  9. «Robert Koch.» World of Microbiology and Immunology. Ed. Brenda Wilmoth Lerner and K. Lee Lerner. Detroit: Gale, 2006. Biography In Context. Web. 14 Apr. 2013.
  10. а б в Brock, Thomas. Robert Koch: A life in medicine and bacteriology. ASM Press: Washington DC, 1999. Print.

Джерела

  • Brock, Thomas. Robert Koch: A life in medicine and bacteriology. ASM Press: Washington DC, 1999. (англ.)
  • «Heinrich Hermann Robert Koch.» World of Scientific Discovery. Gale, 2006. Biography In Context. Web. 14 April 2013. (англ.)
  • Manfred Vasold: Robert Koch, der Entdecker von Krankheitserregern. Spektrum der Wissenschaften Verlagsgesellschaft, Heidelberg 2002, ISBN 3-936278-21-0 (нім.)
  • Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)

Посилання

  • Robert Koch — Biographical Nobel Prizes and Laureates [1] (англ.)