Погорілий Юрій Вікторович

український військовик
Версія від 23:22, 18 вересня 2022, створена CommonsDelinker (обговорення | внесок) (Вилучив файл Юрій_Погорілий.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Yann. Причина: Missing essential information such as license, permission or source ([[:c:CO)

Ю́рій Ві́кторович Погорі́лий (нар. 2 березня 1976, м. Мерефа, Харківська область, Українська РСР, СРСР — пом. 8 серпня 2022, Україна) — український військовий льотчик, полковник Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Юрій Погорілий
Юрій Вікторович Погорілий
 Полковник
Загальна інформація
Народження2 березня 1976(1976-03-02)
м. Мерефа, Харківська область, УРСР
Смерть8 серпня 2022(2022-08-08) (46 років)
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Повітряні сили
Війни / битвиВійна на сході України
Командування
2015—2018
 114 БрТА, командир
?—2015
 299 БрТА, підполковник
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна) Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»

Життєпис

Народився 2 березня 1976 року в м. Мерефі на Харківщині.

В 1993 році закінчив мереф'янську школу № 1[1].

Станом на 2011 рік — підполковник, військову службу проходив у 299 бригаді тактичної авіації ПвК «Південь».

Мешкав і працював у м. Івано-Франківську[2]. З 2015 по 2018 рік очолював 114 бригаду тактичної авіації[3].

8 серпня 2022 року загинув у боях з російськими окупантами.

Похований 15 серпня 2022 року на Алеї слави у с. Чукалівці на Івано-Франківщині[4].

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (6 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5];
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (31 жовтня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни[6];
  • медаль «За військову службу Україні» (15 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7];
  • медаль «Захиснику Вітчизни» (17 серпня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].

Вшанування пам'яті

Примітки

Джерела