Горностайпіль

село в Київській області, Україна

Горноста́йпіль — село Вишгородського району Київської області. Населення становить 1033 осіб. Колись мало велику єврейську громаду.

село Горностайпіль
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Вишгородський район
Громада Іванківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32100050090067831
Основні дані
Засноване 1294
Перша згадка 1294 (730 років)[1]
Населення 1033
Площа км²
Густота населення 344,33 осіб/км²
Поштовий індекс 07222
Телефонний код +380 4591
Географічні дані
Географічні координати 51°04′15″ пн. ш. 30°15′08″ сх. д. / 51.07083° пн. ш. 30.25222° сх. д. / 51.07083; 30.25222Координати: 51°04′15″ пн. ш. 30°15′08″ сх. д. / 51.07083° пн. ш. 30.25222° сх. д. / 51.07083; 30.25222
Середня висота
над рівнем моря
112 м
Місцева влада
Адреса ради 07200, Київська обл., Вишгородський р-н, смт Іванків, вул. І. Проскури, 47
Карта
Горностайпіль. Карта розташування: Україна
Горностайпіль
Горностайпіль
Горностайпіль. Карта розташування: Київська область
Горностайпіль
Горностайпіль
Мапа
Мапа

Історія

З історичних документів відомо, що в 1503 р. на території села Горностайпіль відбулася битва між литовцями і перекопськими татарами. У цій битві загинув один з литовських воєначальників Горностай, від чого і пішла назва села.

У Переліку фондів родових архівів магнатів і шляхти Правобережної України КЦАДА зазначено, що магнати Ганські володіли землями Горностайпільського ключа з 1561р.до 1861 р.[2]

У VII-VIII ст. тут мешкали древляни. У навколишній місцевості, багатій на болотяну руду, за старих часів покриту дубовими лісами, жителі здавна займалися випалюванням деревного вугілля, видобутком руди та виплавкою заліза. Про це свідчать, зокрема, численні вугільні ями та залишки залізоплавильних горнів, виявлені у с. Лапутьки на сезонному поселенні часів Київської Русі Х-ХІ ст. Вугілля та виплавлений метал водним шляхом транспортували до міст і насамперед до Києва та Вишгорода.

Перша документальна згадка про Горностайпіль датується 1493 роком. Власником села був тоді Р. Горностай. У битві між татарськими та литовськими військами, що сталася у 1502 році, Р. Горностай загинув, відтоді село перейшло до його нащадків. Однак частина населення ще залишалася вільною.

У 1567 році під час спустошливого нападу татар село було зруйноване, незабаром його знову відбудували, про що свідчить лист А. Горностая до свого брата, датований 1569 роком.

За Зборівським договором 1649 року у Горностайполі мали право перебувати реєстрові козаки. Через порушення литовськими військами договору часто виникали інциденти. Так, 1650 р. Горностайпіль зайняли литовські війська.

Наприкінці XVII – на початку XVIII ст. жителі Горностайполя брали участь у селянсько-козацьких рухах проти польсько-шляхетського гніту.

Лише 1907 року тут відкрили двокласну школу, а у 1909 році – двокласне училище. При церкві була церковна школа.

З березня по листопад 1918 року в селі господарювали австро-німецькі окупанти, з грудня 1918 до лютого 1919 - петлюрівці.

22 серпня 1941 року Горностайпіль окупували німецькі фашисти. 6 листопада 1943 р. підрозділи 8 стрілецької дивізії 1-го Українського фронту остаточно вибили гітлерівців із села

ХІХ століття

У ХІХ столітті — центр Горностайпільської волості. Мало статус власницького містечка, проживало 2894 осіб, було 137 дворів, православна церква, 3 єврейські школи, церковно-парафіяльна школа, поштово-телеграфна та поштова земська станції, винокурний завод, 4 вітряки, 5 кузень, приймальний покій, фельдшер, аптека, 3 постоялих двори, казенна винна лавка, чайна товариства тверезості, сільський банк.

З 21 жовтня 2014 року головою сільської ради є Рудніченко Марія Олексіївна.

21 сторіччя

8 листопада 2014 року відбулося урочисте поховання останків 18-ти солдатів Червоної армії, котрі загинули 1943 року в боях за Київ. Їхні останки виявили пошуковики ВГО «Союз» Народна Пам'ять" під час експедиції «Архіпелаг». Розшуковували висотку, яку в 1943-му займали німецькі війська — по інформації з архівів, бойових донесень та журналів бойових дій пошуковики зробили висновок, що сили Червоної армії намагалися оволодіти висоткою протягом півтора місяців. За більш ніж 5 місяців пошуків зуміли знайти останки 18-ти радянських і чотирьох німецьких військовиків, особу одного червоноармійця вдалося встановити. Також було знайдено медаль «За бойові заслуги».

З лютого по квітень 2022 року село було окуповане російськими військами.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1261 особа, з яких 533 чоловіки та 728 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1061 особа.[4]

ХРАМ

Новий храм, побудований у 2014  році. 22 травня 2014 року освячений на честь святителя Миколая Мир Лікійських чудотворця. Служби проводяться щонеділі , в двунадесяті та великі свята.

Настоятель храму - Ієрей Олександр Мироненко. Народився 3 березня 1965 року в місті Київ в сімї робітників. 6 вересня 2009 року з благословіння Блаженнішого Володимира митрополита Київського та всієї України рукоположений в сан диякона. 14 червня 2010 рукоположений в сан Ієрея. В 2015 році закінчив Луганський Богословський Університет – магистр богословья. 3 квітня 2012 року нагороджений правом служити з набедреником. 15 квітня 2014 року нагороджений камілавкою.

Старий храм переобладнений в трапезний храм та освячений на честь святого благовірного князя Олександра Невського.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 96,03 %
російська 3,39 %
білоруська 0,10 %
вірменська 0,10 %
польська 0,10 %
інші 0,28 %

Примітки

  1. ВРУ
  2. Тетяна СЕБТА, Наталія ЧЕРКАСЬКА (2003, №4-6). ФОНДИ МАГНАТСЬКИХ АРХІВІВ ТА СУДОВО-АДМІНІСТРАТИВНИХ УСТАНОВ КЦАДА У КОНТЕКСТІ ВЗАЄМНИХ ПРЕТЕНЗІЙ РЕЙХСКОМІСАРІАТУ УКРАЇНИ ТА ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА ПОЛЬЩІ (укр та нім.) . НПЖ Архіви України. с. 227.
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Київська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Київська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 15 листопада 2019.

Посилання