Фалака
Фалака (перс. فلک — фелек, тур. falaka) — знаряддя тортур, що полягали в завданні ударів по босих ступнях, традиційне для середньовічного мусульманського Близького Сходу й Північної Африки. Фалаку широко застосовували в Ірані й Османській імперії для покарання злочинців, боржників, а також дітей, жінок і підмайстрів, що провинилися[1], та яничар у війську[2]. У XX столітті фалака як інструмент покарання майже не застосовувалась і збереглася як незаконний метод допиту — биття по ступнях.
Перші згадки про покарання фалакою в арабському світі з'являються у X столітті, зокрема в Північній Африці покарання фалакою стало типовим для мусульманських шкіл — мектебів. Згідно з перськими джерелами, фалака потрапила до Персії разом з монголами у XIV столітті. Європейці дізнались про фалаку з османського кодексу законів XVI століття[3]. Імовірно, назва цього знаряддя тортур походить від арабського слова falak, filak — «розколювати, розщеплювати»[4].
- ↑ M. Th. Houtsma, E.J. Brill’s first encyclopaedia of Islam Архівовано серпень 26, 2018 на сайті Wayback Machine., 1913, vol 1.
- ↑ Virginia H.Aksan, Daniel Goffman, The early modern Ottomans: remapping the Empire, Cambridge University Press, 2007.
- ↑ Darius Rejali, Torture and Democracy Архівовано липень 16, 2017 на сайті Wayback Machine., Princeton University Press, 2009.
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>: для виносок під назвоюMihelне вказано текст