Олена Гром
Олена Гром — українська фотографиня.
| Олена Гром | |
|---|---|
 | |
| Народилася | Донецьк |
| Громадянство |  Україна |
| Місце проживання | Буча |
| Діяльність | фотографка |
| Знання мов | українська |
| Сайт | alenagrom.com |
Біографія і творчість
Олена Гром народилася у Донецьку. Там вийшла заміж, виховувала дітей та разом із чоловіком будувала дім. У Донецьку у 2014 році виходила на проукраїнські мітинги, у квітні виїхала з сім'єю з Донецька до Києва.[1].
Олена закінчила школу фотографії і за рік створила фотопроєкт «Гіпоксія. Аеропорт», який стосувався теми переселенців. У наступному проєкті «Середовище навчання»[2] зробила серію фото дітей, які мешкають на Донбасі, поблизу бойових дій (зокрема, у місті Мар'їнка). Тему життя людей на Донбасі Олена продовжила фотопроєктом «Утроба».[3] Ці фотографії були показані в багатьох країнах світу.
у 2017 році Олена разом із чоловіком переїхали до Бучі, звідки вимушені були переїхати до Ужгорода, через російський наступ 2022 року. Під час допомоги переселенцям разом з місцевими волонтерами творила новий фотопроєкт «Між кордонів», під час якого фотографувала на вокзалі людей, які бігли від війни.
Після деокупації Бучі Олена разом із родиною повернулися додому. Метою наступних робіт: «Різня у Бучі» та «Мистецтво жити в критичній зоні» було „задокументувати“ те, що відбувалось у цьому місті під час окупації. Олена була на ексгумаціях, у місцях тортур, в будинках, де жили російські солдати.[4] [5]
У 2023 фотопроєкт «Покоління», присвячений дітям війни з Харківської області, став одним з фіналістів конкурсу для фотографів-документалістів Української асоціації професіональних фотографів.[6] Серед героїв проєкту — діти з Харківщини, які пережили обстріли, окупацію, життя без світла і тепла, дехто втратив рідних. Своїми спогадами вони й діляться у проєкті.
За час повномасштабного вторгнення фотографиня зробила тисячі світлин про людей, воєнні злочини та події в Україні. Більшість з них були представлені на виставках в Америці та Європі. Також Олена створила короткометражний фільм під назвою «Урожай»[7]. У майбутньому Олена планує створити проєкт «Підняти Бучу», присвячений відновленню й українській стійкості.
Номінації і Нагороди
Лауреатка і переможниця міжнародних конкурсів. Фіналістка LensCulture Portrait Awards UK, YICCA International Contest of Contemporary Art, Kaunas Photo Star Lithuania, Slovak Press Photo, The Tokyo International Foto Awards [8] [9].
Виставлялася в країнах Європи, в США, Японії, Колумбії.[10] [11]
| Рік | Конкурс | Місто | Номінація |
|---|---|---|---|
| 2016 | Photography Salon «Strom» | Silver medal The Royal Photographic Society | |
| 2018 | International Photography Awards USA | Honorary Award | |
| 2018 | LensCulture Portrait Awards United Kingdom | Фіналістка | |
| 2018 | International Photographer Of The Year USA | Срібна медаль | |
| Prix de la Photographie | Париж | Gold in Portraiture | |
| 2022 | International Photography Awards «Best of Show 2022» | Куратор | |
| 2022 | Tokyo International Foto Awards | Токіо | Prize Gold |
Примітки
- ↑ «Війна в об’єктиві»: Як фотографиня-переселенка розповідає світові про Україну. RFI. 13 червня 2023. Процитовано 7 лютого 2024.
- ↑ Засоби навчання Олени Гром. Untitled: Українська фотографія. 2 вересня 2021. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Утроба Олени Гром. Untitled: Українська фотографія. 2 листопада 2020. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ The art of living in the critical zone. Жіття війни. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Ті, хто вижив: українці з Бучі та Ірпеня згадують жорстоку російську окупацію. Радіо Свобода. 28 липня 2022. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ «Покоління»: фотографка Олена Гром висвітлює життя дітей у прифронтовій зоні на Харківщині. Mediaport. 21 грудня 2023. Процитовано 7 лютого 2024.
- ↑ Harvest на YouTube
- ↑ Олена Гром. UAPP. Процитовано 7 лютого 2024.
- ↑ Роботи українських фотографів відзначили на міжнародному фестивалі фотографії. Liga.NET. 4 липня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Цикл робіт «Мистецтво жити у критичній зоні». Комітет з національної премії Україні імені Тараса Шевченка. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ У Римі відкривається виставка «Contra Spem Spero. Історії з України». Photo days. Процитовано 8 лютого 2024.
- ↑ Alena Grom. Lens culture. Процитовано 9 лютого 2024.
Посилання
- Олена Гром: Персональний вебсайт.
Alena Grom 
у соцмережі «Instagram»
Alena Grom у соцмережі «Facebook»
Джерела
- «Моя Мар'їнка»: спогади української фотографки про місто, зруйноване російською армією. Радіо Свобода. 28 березня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
- Створила фотопроєкт про дітей з Донбасу. Олена Гром. СУСПІЛЬНЕ ЛЮДИ. Суспільне Новини. 30 серпня 2020. Процитовано 7 лютого 2024.
- Сіра зона і жертвопринесення. Митець. 23 червня 2020. Процитовано 9 лютого 2024.
- У війни не дитяче обличчя: Донбас Альони Гром, Bird in flight, 9 жовтня 2019, процитовано 8 лютого 2024
- When People Start/Stop Shooting: The Landscapes of War in Alena Grom’s Photography. Blok. 22 жовтня 2021. Процитовано 9 лютого 2024.
- House Key & The Stories It Tells. Edge of humanity. 30 грудня 2020. Процитовано 9 лютого 2024.
- Interview with Alena Grom, Truth hounds, процитовано 9 лютого 2024
- Alena Grom, International Women in Photo Association, процитовано 9 лютого 2024
- Alena Groms Fotografien vom Krieg, EIGENHEIM Weimar Berlin, 15 травня 2023, процитовано 9 лютого 2024