Антарктичний холодний реверс
Антарктичний холодний реверс, (англ. Antarctic Cold Reversal, ACR) — кліматична подія інтенсивного атмосферного та океанічного похолодання в Південній півкулі (>40° пд.ш.) між 14 700 і 13 000 роками до нашої ери, яка перервала останнє дегляціальне потепління клімату (бл. 18 000—11 500 років до нашої ери)[1][2]. Є епізодом охолодження під час дегляціації ближче до кінця останнього зледеніння, і добре ілюструє складність кліматичних змін на переході від плейстоцену до голоцену.
Останній льодовиковий максимум і мінімум рівня моря відбулися близько 19 000 років до н.е. Після приблизно 18 000 років тому в пробах антарктичного льоду спостерігається поступове потепління. Близько 12 700 років до н.е. з-під антарктичного льодовикового щита або Лаврентійського льодовикового щита відбувається великий викид талої води, що гляціологи позначають як «імпульс талої води 1А» (Meltwater pulse 1A[en]), обсяг якого оцінюється в 1 млн літрів в секунду. Зазначений викид талої води став причиною морської трансгресії — глобального підвищення рівня моря приблизно на 20 метрів всього за два століття, що, як вважається, вплинуло на початок беллінг-аллередської осциляції — великої зміни клімату з холодного до теплого в Північній півкулі. За цим викидом талої води в Антарктиці та в Південній півкулі в цілому було нове охолодження — антарктичний холодний реверс, який розпочався близько 12 500 р. до н.е.[3] і тривав протягом двох тисячоліть. Це був приклад того, як потепління стало причиною охолодження. Подібним за механізмом випадком в Північній півкулі було похолодання 6200 років до н.е.
Загалом, кліматичні моделі показують зниження температури на 1,5—2 °C в Антарктиді та інших помірних регіонах[1], де зазвичай спостерігається просування льодовиків[4][5][6]. У Північній півкулі почалося похолодання, відоме як пізній дріас, в той час як антарктичний холодний реверс все ще тривав, він закінчився приблизно в середині пізнього дріасу[7].
Зазначені події, коли в північній та південній півкулі мали місце протилежні кліматичні тенденції («південь випереджає, північ відстає»), мали аналоги й в наступних кліматичних подіях. Причина або причини різних тенденцій у двох півкулях і конкретні механізми тенденцій потепління та охолоджування є предметом вивчення та суперечок кліматологів, так само як і точне датування антарктичного холодного реверсу[8].
За антарктичним холодним реверсом, приблизно 800 років потому, розпочався Океанський холодний реверс в Південному океані.
Див. також
Примітки
- ↑ а б Pedro, Joel B.; Bostock, Helen C.; Bitz, Cecilia M.; He, Feng; Vandergoes, Marcus J.; Steig, Eric J.; Chase, Brian M.; Krause, Claire E.; Rasmussen, Sune O. (2016-01). The spatial extent and dynamics of the Antarctic Cold Reversal. Nature Geoscience (англ.). Т. 9, № 1. с. 51—55. doi:10.1038/ngeo2580. ISSN 1752-0894. Процитовано 26 червня 2024.
- ↑ Pedro, J. B.; van Ommen, T. D.; Rasmussen, S. O.; Morgan, V. I.; Chappellaz, J.; Moy, A. D.; Masson-Delmotte, V.; Delmotte, M. (24 червня 2011). The last deglaciation: timing the bipolar seesaw. Climate of the Past (англ.). Т. 7, № 2. с. 671—683. doi:10.5194/cp-7-671-2011. ISSN 1814-9332. Процитовано 26 червня 2024.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Oldfield, 2005, с. 97; see also pp. 98–107.
- ↑ Sagredo, Esteban A.; Kaplan, Michael R.; Araya, Paola S.; Lowell, Thomas V.; Aravena, Juan C.; Moreno, Patricio I.; Kelly, Meredith A.; Schaefer, Joerg M. (2018-05). Trans-pacific glacial response to the Antarctic Cold Reversal in the southern mid-latitudes. Quaternary Science Reviews (англ.). Т. 188. с. 160—166. doi:10.1016/j.quascirev.2018.01.011. Процитовано 26 червня 2024.
- ↑ Soteres, Rodrigo L.; Sagredo, Esteban A.; Kaplan, Michael R.; Martini, Mateo A.; Moreno, Patricio I.; Reynhout, Scott A.; Schwartz, Roseanne; Schaefer, Joerg M. (27 червня 2022). Glacier fluctuations in the northern Patagonian Andes (44°S) imply wind-modulated interhemispheric in-phase climate shifts during Termination 1. Scientific Reports (англ.). Т. 12, № 1. doi:10.1038/s41598-022-14921-4. ISSN 2045-2322. PMC 9237032. PMID 35761034. Процитовано 26 червня 2024.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання) - ↑ Putnam, Aaron E.; Denton, George H.; Schaefer, Joerg M.; Barrell, David J. A.; Andersen, Bjørn G.; Finkel, Robert C.; Schwartz, Roseanne; Doughty, Alice M.; Kaplan, Michael R. (2010-10). Glacier advance in southern middle-latitudes during the Antarctic Cold Reversal. Nature Geoscience (англ.). Т. 3, № 10. с. 700—704. doi:10.1038/ngeo962. ISSN 1752-0894. Процитовано 26 червня 2024.
- ↑ Blunier, Thomas; et al., «Phase Lag of Antarctic and Greenland Temperature in the last Glacial…,» in Abrantes та Mix, 1999, с. 121—138.
- ↑ Cronin, 2005, с. 209—210, 458—459.
Джерела
- Abrantes, Fatima; Mix, Alan C., ред. (1999). Reconstructing Ocean History: A Window into the Future. New York: Kluwer Academic. ISBN 0306462931.
- Blunier, T. J. та ін. (1997). Timing of the Antarctic Cold Reversal and the atmospheric CO2 increase with respect to the Younger Dryas event. Geophysical Research Letters. 24 (21): 2683—2686. doi:10.1029/97GL02658.
{{cite journal}}: Явне використання «та ін.» у:|last2=(довідка) - Cronin, Thomas M. (1999). Principles of Paleoclimatology. New York: Columbia University Press. ISBN 0231109547.
- Ehlers, Jürgen; Gibbard, Philip Leonard (2004). Quaternary Glaciations: Extent and Chronology. Part III: South America, Asia, Africa, Australasia, Antarctica. Amsterdam: Elsevier. ISBN 0444515933.
- Markgraf, Vera, ред. (2001). Interhemispheric Climate Linkages. Amsterdam: Elsevier. ISBN 0124726704.
- Oldfield, Frank (2005). Environmental Change: Key Issues and Alternative Perspectives. Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 0521829364.
|
Це незавершена стаття з кліматології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |