Шривіджая

Шрівіджа́йська імпе́рія (Śrivijaya) — морське торгове королівство, яке процвітало між VII та XII ст. на Малайському архіпелазі. Королівство, яке бере початок у Палембані на Суматрі, хутко поширює свій вплив та починає контролювати Малаккську протоку. Вплив Шрівіджайського королівства базувався на контролюванні міжнародної морської торгівлі не лише на архіпелазі, але також і з Китаєм та Індією.

Шрівіджая також була головним релігійним центром у регіоні, дотримуючися буддизму та хутко стала пунктом зупинки китайських паломників на їхньому шляху в Індію. Королі Шрівіджаї навіть заснували кілька монастирів у Негапатамі (Індія).

Шрівіджая продовжувала зростати: до 1000 р. імперія контролювала більшу частину Яви, але незабаром острів завоювало Кола, морське та торгове королівство, що вважало Шрівіджаю перепоною морським торговим маршрутам між південними та східними частинами королівства. Близько 1025 р. Кола захопила Палембан, захопивши короля та вивізши зі столиці всі скарби. Після цього загарбники почали нападати на інші частини імперії. До кінця ХІ ст. імперія розділилася на дрібні королівства і панівну роль на Суматрі взяло королівство Малаю (столиця Джамбі), васал Яви. Яванське королівство Марагіт хутко зайняло панівну роль на індонезійській сцені.