Нарочницький Олексій Леонтійович
Нарочницький Олексій Леонтійович (16 лютого 1907, Чернігів — 14 червня 1989) — радянський історик, академік АН СРСР (1972), дійсний член Академії педагогічних наук (1968), заслужений діяч науки РРФСР, фахівець із зовнішньої політики Росії першої третини XIX ст., автор фундаментальних праць з міжнародних відносин, керівник видання дипломатичних документів зовнішньої політики Росії XIX століття.
Нарочницький Олексій Леонтійович | |
---|---|
Народився | 16 лютого 1907 Чернігів |
Помер | 14 червня 1989 Москва СРСР |
Поховання | Введенське кладовище |
Країна | СРСР |
Діяльність | історик, викладач університету |
Галузь | історія |
Відомий завдяки | фахівець із зовнішньої політики Росії |
Alma mater | Київський університет |
Науковий ступінь | доктор історичних наук |
Вчене звання | професор[d] і академік АН СРСР[d] |
Науковий керівник | Микола Лукін[d] |
Знання мов | російська |
Заклад | Російська академія державної служби |
Членство | Академія наук СРСР і Сербська академія наук і мистецтв |
Партія | КПРС |
Діти | Natalya Narochnitskayad |
Нагороди | Сталінська премія(1942), орден Трудового Червоного Прапору |
Звання | академік Академії наук СРСР, професор |
З біографії
Член КПРС з 1961. Закінчив Київський університет (1930). У 1946-60 старший науковий співробітник інституту історії АН СРСР, в ті ж роки спочатку доцент, потім (з 1955) професор Академії суспільних наук при ЦК КПРС. У 1949-60 завідувач кафедрою нової історії Московського педагогічного інституту ім. В. П. Потьомкіна. З 1960 завідувач кафедрою нової та новітньої історії Московського державний педагогічного інституту ім. В. І. Леніна. З 1962 головний редактор журналу «Нова і новітня історія». З 1974 директор інституту історії СРСР АН СРСР. Нарочницький — один з основних авторів «Історії дипломатії» (т. 1, 1941; Державна премія СРСР, 1942; 2 изд., Т. 1, 1959). З 1957 експерт-консультант МЗС СРСР, радник 1-го класу. Член комісії з видання дипломатичних документів при МЗС СРСР, відповідальний редактор 1-8 тт. публікацій «Зовнішня політика Росії XIX і початку XX століть» (1960-72). Брав участь у багатьох міжнародних конгресах істориків. На думку д.і.н., професора М. М. Машкіна, «oсобливе місце у всіх роботах О. Л. Нарочницького займала протидія нігілістично-ворожим поглядам на зовнішню політику Росії».
Праці
Автор і науковий редактор понад 400 робіт з загальної та російської історії, зовнішньої політики і дипломатії Росії і СРСР, історії міжнародних відносин, історіографії та джерелознавства. Серед них:
- Колониальная политика капиталистических держав на Дальнем Востоке, 1860—1895" М., 1956 (рос.)
- «Внешняя политика России XIX — начала ХХ века» (редактор) (рос.)
Нагороди
- Орден Трудового Червоного Прапора
- Сталінська премія, 1942 — С. В. Бахрушин, А. В. Єфімов, Є. О. Космінський, О. Л. Нарочницький, В. П. Потьомкін, В. С. Сергєєв, С. Д. Сказкін, Є. В. Тарле та В. М. Хвостов — за колективну працю «Історія дипломатії», т. I, опублікований в 1941 р. (першого ступеня).
Джерела
- [[Файл:Шаблон:Прапор http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич|20x13px|http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий,_Алексей_Леонтьевич]] [[Збірна Шаблон:Назва країни РВ http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич з регбі|Шаблон:Назва країни http://ru.wikipedia.org/wiki/Нарочницкий, Алексей Леонтьевич]]