Йозеф Тисо
Йо́зеф Ти́со (словац. Jozef Tiso, *13 жовтня 1887 — †18 квітня 1947) — словацький теолог та політик, Президент Першої Словацької республіки.
| Йозеф Тисо словац. Jozef Tiso | |
|---|---|
| словац. Jozef Tiso | |
 словац. Jozef Tiso | |
| Президент Першої Словацької республіки | |
| 26 жовтня 1939 року — квітень 1945 року | |
| Попередник | посаду утворено |
| Наступник | посаду скасовано |
| Народився | 13 жовтня 1887 року Битча, Австро-Угорщина |
| Помер | 18 квітня 1947 року (59 років) Братислава, Чехословаччина |
| Похований | Базиліка святого Еммерама |
| Відомий як | політик, католицький священник, офіцер, есеїст, автор щоденника, педагог |
| Країна | Словацька республіка, Чехословаччина і Угорське королівство[d] |
| Національність | Словак |
| Alma mater | Віденський університет |
| Політична партія | Словацька народна партія |
| Професія | священик, теолог, політик |
| Релігія | Католик |
| Нагороди |  |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Ранні роки
Народився 13 жовтня 1887 року у містечку Нагібісче (сучасне Битча), що належало до земель Австро-Угорщини. Освіту здобував у гімназії в Жиліні, а згодом у нітрській семінарії, де його помітив епіскоп Нітри та направив до Віденського університету. По завершенні університету у 1910 році Тисо служив помічником священика у трьох парафіях у словацьких містах Австро-Угорщини. З початком Першої Світової війни став військовим капеланом в австро-угорській армії.
1915 року був призначений ректором духовної семінарії у Нітрі, викладав теологію, а також почав писати статті на політичні теми. Протягом 1921—1924 років був секретарем епіскопа Нітри. 1924 року очолив церковну парафію у містечку Бановце-над-Бебравою на заході Словаччини. Сумлінно виконував обов'язки католицького декана аж до 1945 року, навіть перебуваючи на чолі Словацької держави.
Політична кар'єра
З утворенням Чехословаччини приєднався до Словацької народної партії, яка мала націоналістичне спрямування та виступала за автономію Словаччини. 1925 року Тисо увійшов до складу парламенту Чехословаччини, а протягом 1927—1929 років був міністром охорони здоров'я та спорту країни.
Після смерті лідера Словацької народної партії Андрія Глинки у 1938 році Тисо фактично став її новим лідером. Того ж року Німеччина окупувала Судетську область Чехословаччини, а Словаччина проголосила автономію у складі країни. 7 жовтня 1938 року Йозеф Тисо став прем'єр-міністром автономії.
Перша Словацька республіка
13 березня 1939 канцлер Третього Рейху Адольф Гітлер запросив Йозефа Тисо до себе до Берліну, де переконував його негайно проголосити незалежну Словацьку Республіку. Ця розмова проводолися у рамках підготовки плану захоплення Німеччиною території Чехії з наступним утворенням Протекторату Богемії і Моравії. При цьому утворення незалежної словацької держави розглядалося як чи не єдина альтернатива розділу словацьких земель між Польщею та Угорщиною. Тисо відмовився ухвалити таке рішення самостійно та отримав згоду Гітлера на розгляд питання проголошення незалежності на засіданні словацького парламенту. Таке засідання було проведене 14 березня. Після доповіді Тисо щодо зустрічі з Гітлером та наступної дискусії парламент одностайно проголосував за проголошення незалежності Словаччини. Йозеф Тисо був призначений першим прем'єр-міністром новоствореної республіки, а 26 жовтня того ж року став президентом країни.
У своїй зовнішній політиці Перша Словацька республіка повністю орієнтувалася на інтереси гітлеровської Німеччини. Зокрема, Словаччина стала одним з перших учасників Другої Світової війни, виступивши на стороні Третього Рейху при нападі на Польщу у вересні 1939 року. Згодом словацькі війська брали участь у війні проти Радянського Союзу.
У внутрішній політиці керівництво Словаччини також орієнтувалося на політику Німеччини, це, зокрема, стосувалося створення де-факто монопартійної авторитарної політичної системи, а також депортації євреїв, закон про яку був підписаний Тисо у травні 1942 року. При цьому Тисо був прихільником більш поміркованої політики, на противагу радикальному крилу Словацької народної партії, яке очолював прем'єр-міністр країни Войтех Тука.
У серпні 1944 року у зв'язку з активізацією у Словаччині діяльності партизанських загонів Тисо звернувся до Гітлера по військову допомогу, тобто фактично ініціював окупацію країни німецькими військами, введення яких спровокувало початок Словацького національного повстання.
Страта
З наближенням до Братислави військ Червоної армії у квітні 1945 Тисо залишив країну та втік до Баварії, де 6 червня 1945 року був заарештований представниками американських військ та виданий Чехословаччині.
Засуджений до страти за звинуваченням у державній зраді. Повішений 18 квітня 1947 року.
Зовнішні посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Йозеф Тисо |
- Детальна біографія (словац.)
- Йозеф Тисо та словацька державність у проекті Insight Central Europe (англ.)