Полівінілхлорид

Поліхлорвініл, полівінілхлорид (ПВХ) поліхлорвінілова смола — продукт полімеризації хлорвінілу CH₂=CHCl. Щоб одержати з поліхлорвінілу м'який матеріал, його змішують з пластифікатором.

PVC

3d PVC

В присутності органічних пероксидних сполук при 40 °C і тиску 5 атм хлорвініл легко полімеризується в еластичну масу, яку й називають поліхлорвініловою смолою

Структурна формула поліхлорвінілу:

       H    H    H    H
       |    |    |    |
... -- C -- C -- C -- C -- ...
       |    |    |    |
       Cl   H    Cl   H

Властивості

Поліхлорвініл досить стійкий проти дії кислот і лугів. Він має високі діелектричні властивості, негорючий, легко фарбується. Його застосовують для ізоляції електричних провідників, виробництва лінолеуму, штучної шкіри для взуття, вікна (металопластикові вікна). З поліхлорвінілу виготовляють також настільні церати, портативні плащі від дощу тощо.

Поліхлорвініл порівняно легко розкладається при нагріванні, виділяючи хлористий водень.

Істотним недоліком ПВХ є низька теплостійкість (не вище 70 °C). При низьких температурах пластифікат втрачає міцність, а при високих різко погіршує свої електричні властивості.

Полівінілхлорид широко використовується для виробництва пластикових водонапірних та каналізаційних труб, футерування труб і реакторів в хімічній промисловості.

Хлоруванням полівінілхлориду одержують перхлорвінілову смолу, з якої виготовляють хімічно стійке волокно хлорин.

Джерела

• Ф. А. Деркач «Хімія» Л. 1968
• Линии связи: Учеб для вузов. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Радио и связь, 1988. — 544 с.: ил. [ISBN 5-256-00120-5]