І́кавиця, або і́кавська вимова (хорв. ikavski govor; серб. икавски изговор, икавица / ikavski izgovor, ikavica) — один із двох стандартних типів вимови сербохорватської мови. Притаманний головно діалектам, поширеним в центральній Далмації, які зараховують до хорватської мови (у мовному розумінні це південночакавський та південнозахідний істрійський діалекти чакавського наріччя),[1] а також на півночі Воєводини, який зараховують до сербської мови (у мовному розумінні це діалекти північної частини штокавського ареалу).[2] На відміну від екавиці та ієкавиці, ця вимова вважається діалектною і не має офіційного статусу в жодній мовній нормі сербохорватської. Визначальною рисою є вимова i на місці праслов'янського , що притаманно також українській мові.

Карта сербохорватських діалетів. Територію поширення ікавиці позначено червоним.

Приклад

ред.
Українська Екавиця Ієкавиця Ікавиця
вітер vetar vjetar vitar
молоко mleko mlijeko mliko
хотіти hteti htjeti htiti
стріла strela strijela strila
Але:
стрілка (невелика стріла) strelica strilica

Примітки

ред.
  1. Кречмер А. Г., Невекловский Г. Сербохорватский язык (сербский, хорватский, боснийский языки) // Языки мира. Славянские языки. — М.: Academia, 2005. — 62 с. — ISBN 5-87444-216-2.
  2. Lisac J. Čakavsko narječje // Hrvatska dijalektologija 2. — Zagreb: Golden marketing — Tehnička knjiga, 2009. — 191 p. — ISBN 978-953-212-169-8.