Азербайджанці в Ірані

етнічна група

Азербайджанці в Ірані (Іранські азербайджанці; азерб. ایران آذربایجانلیلاری, İran azərbaycanlıları, перс. آذربایجانیهای ایران‎) — основна частина азербайджанського етносу, більша частина населення Іранського Азербайджану (провінції Західний, Східний Азербайджан і Ардебіль) і провінцій Зенджан, Казвін, Меркез і Хамадан. Загальна чисельність становить близько 15-30 мільйонів осіб (18-42 % населення Ірану). В основному — мусульмани-шиїти.[3][4][5][6]

Азербайджанці в Ірані
(İran azərbaycanlıları; آذربایجانیهای ایران)
Самоназваазерб. ایران آذربایجانلیلاری, İran azərbaycanlıları
Кількістьвід15 до 30 мільйонів
Ареал Іран
РасаЄвропеоїдна раса (Каспійський підтип)
Близькі доТюрки
Входить доазербайджанці
МоваАзербайджанська
РелігіяБільшість мусульмани-шиїти[1]; меншість складають мусульмани-суніти[2].

Розселення

ред.

Азербайджанці складають переважну більшість населення Північно-Західного Ірану, будучи після персів другою за чисельністю етнічною групою країни і найбільшою національною меншиною Ірану. Вони становлять більшість в провінціях Західний Азербайджан, Східний Азербайджан, Ардебіль і Зенджан. Проживають також у провінціях Гілян, Курдистан, Кум і Тегеран (близько 25 %)[7]. Великі азербайджанські громади є в містах Тегеран, Кередж, Мешхед.

Релігія

ред.

Традиційно більшість азербайджанців сповідує іслам шиїтського спрямування (джафарійський мазхаб). В Ірані у переважної частини азербайджанців поширене існаашарітський напрямок шиїзму. Серед азербайджанського населення остану Східний Азербайджан також є прихильники суфійського ордена накшбандийа; невелика частина азербайджанців-шиїтів також є прихильниками нечисленного шиїтського відгалуження цього ордена. Меншість азербайджанців Ірану складають багаї. Є невеликі групи мусульман-сунітів[8][3].

Мовна ситуація

ред.

Основні відомості

ред.

Азербайджанська мова в Ірані поширена в північно-західних регіонах країни. Нею також розмовляють кашкайські племена, що мешкають на півдні Ірану. На відміну від мови Кавказького Азербайджану, азербайджанська мова в Ірані залишалася менш вивченою. Станом на 1970 рік були тисяча чотириста сорок дві роботи, присвячені азербайджанській мові в Радянському Союзі, і тільки 18 досліджень про азербайджанську мову Ірану. В Ірані письмова азербайджанська мова заснована на південних діалектах і на відміну від мови кавказьких азербайджанців в ньому міститься значна кількість запозичень арабо-перського походження.[9] Практично всі азербайджанці двомовні: крім рідної володіють також і перською мовою.

Азербайджанці представлені у всіх суспільно-політичних сферах життя. Але не дивлячись на це, забезпечення мовних прав залишається донині непростим аспектом взаємин між центральною владою і азербайджанським населенням.

 
Карта тюркомовних провінцій Ірану

Після Ісламської Революції

ред.

Після перемоги в 1979 році Ісламської революції, була прийнята нова Конституція, яка проголосила, що «місцеві національні мови можуть вільно використовуватися поряд з перською мовою в пресі та інших засобах масової інформації, а також для викладання національних літератур в школах» (ст. 15). Однак цим положенням суперечить інша стаття конституції (ст. 17), де вказується, що «колір шкіри, раса і мова і тому подібні відмінності не будуть служити причиною отримання привілеїв». Таким чином, Конституція надає можливість викладання рідної літератури і використання своєї мови в різних засобах масової інформації, але іншого національні меншини позбавлені: можливості навчання (крім арабської і власне перської) в школі і використання рідної мови в офіційних документах. Посол СРСР в Ірані Виноградов писав:

  Шахський режим всіляко підтримував відсутність національних відмінностей серед населення Ірану. Людей посилено переконували, що всі вони іранці, все під заступництвом єдиного вождя - шаха. Однак друк і радіо будь-якою мовою, крім перської, заборонялося. Це був насильницький спосіб стирання національних відмінностей ... Потрібно сказати, що нинішнє «ісламське правління» Ірану заперечує навіть саму наявність декількох національностей в Ірані; згідно однієї з догм, існує лише єдина «мусульманська громада», члени якої розмовляють різними мовами. Так що в національному питанні ісламський режим веде ту ж політику, що вів шах.  
 
Великий аятолла Мохаммад Казем Шаріатмадарі

Період після проголошення незалежності Азербайджанської Республіки на півночі позначений появою відкритої і скоординованої політичної діяльності і створенням організацій, які об'єднали іранських азербайджанців. Право на використання азербайджанської мови в Ірані було головною темою політичної активності, яка почалася в той період. Навесні 1998 року група з шістдесяти лідерів інтелігенції Іранського Азербайджану надіслала відкритий лист до тодішнього президента Мохаммада Хатамі з вимогою свобод в галузі культури і мови. Вони вказали, що їх мова є тією ж, якою розмовляють в Азербайджанській Республіці і там, на відміну від Ірану, дозволяється друкувати азербайджанською мовою.[10] Молодіжні студентські організації також вимагали створення двомовної освітньої системи.[10] Станом на сьогодні в Ірані азербайджанською мовою видаються журнали, газети і т. д. Як повідомив в 2006 році посол Ірану в Азербайджані Афшар Сулеймані, в Ірані видаються більш 130 газет і журналів азербайджанською.[11] На телеканалі Sohar і радіо «Голос Ісламської Республіки Іран» виходять програми азербайджанською.

Сучасне становище

ред.

Станом на сьогодні азербайджанці в Ірані вважаються етнічною групою, що становить невід'ємну частину іранської нації. Як писав в 1987 році в своїй статті «Від шаха до Хомейні» посол СРСР в Ірані Виноградов «завдяки своїй численності, економічній і культурній розвиненості, азербайджанці з плином часу органічно вросли в іранське суспільство і не стали там так званою "національною меншиною"; в Тегерані — центрі політичної, економічної і культурної активності — було близько півтора мільйона азербайджанців[en]».[12]

Відомі азербайджанці Ірану

ред.

Примітки

ред.
  1. Tore Kjeilen. Azerbaijanis. Looklex Encyclopaedia. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 13 червня 2013.
  2. Boyle, Kevin and Juliet Sheen. Freedom of Religion and Belief [Архівовано 23 липня 2013 у Wayback Machine.]. Routledge, 1997. ISBN 0-415-15978-4; p. 273
  3. а б Азербайджанці в Ірані: матеріальна та духовна культура. 04.com.ua. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 8 січня 2020.
  4. Azerbaijan, Iran to deepen energy ties. The Iranian (амер.). 17 листопада 2010. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 8 вересня 2019.
  5. People Cluster - Azerbaijani | Joshua Project. joshuaproject.net. Архів оригіналу за 30 липня 2019. Процитовано 8 вересня 2019.
  6. Middle East :: Iran — The World Factbook - Central Intelligence Agency. www.cia.gov. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 8 вересня 2019.
  7. Teheran - LookLex Encyclopaedia. looklex.com. Архів оригіналу за 17 грудня 2010. Процитовано 8 вересня 2019.
  8. Шпажніков, Г. А. (1976). Релігії країн Західної Азії: довідник (рос.) . с. 243—244.
  9. Брук С. І. (1986). Населення світу. Етнодемографічний довідник (рос.) . Наука. с. 362.
  10. а б Gammer, Moshe (25 червня 2004). The Caspian Region, Volume 1: A Re-Emerging Region (англ.). Taylor & Francis. ISBN 9780203005118. Архів оригіналу за 8 квітня 2012. Процитовано 8 вересня 2019.
  11. В Иране издается более 130 газет и журналов на азербайджанском языке - посол. Trend.Az (рос.). 21 липня 2006. Архів оригіналу за 4 квітня 2022. Процитовано 8 вересня 2019.
  12. Рядянський Азербайджан: міфи та дійсність. Баку. 1987. с. 172.