Атирауська область (каз. Атырау облысы) — область в складі Казахстану. До 1991 року — Гур'євська область. Утворена 15 січня 1938 року. Центр — місто Атирау.

Атирауська область

Атырау облысы

Герб
Адм. центр Атирау
Найбільше місто Атирау
Країна Казахстан Казахстан
область Західний Казахстан
Межує з: сусідні адмінодиниці
Західноказахстанська область, Актюбінська область, Мангістауська область, Астраханська область ?
Номерний знак E,06
Офіційна мова казахська
Населення
 - повне 673601 особа (2021[1])
 - густота 5,68 осіб/км²
Етнікон казахи — 91,5 %
росіяни — 6,4 %
корейці — 0,5 %
татари — 0,5 %[2]
Площа
 - повна 118 631 км²
Висота
 - максимальна 221 м
(гори Жельтау)
 - мінімальна −28 м (Прикаспійська низовина)
Часовий пояс UTC+5
Дата заснування 15 січня 1938
Аким Бактикожа Ізмухамбетов
Вебсайт офіційний сайт
Код ISO 3166-2 KZ-23

Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Атирауська область

Адміністративний поділ

ред.
Район, міська адміністрація Площа,
км²
Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Населення,
осіб (2021)
Центр К-ть
АО
К-ть
НП
1 Жилиойський район 29710,29 54195 51656 70156 84908 Кульсари 7 10
2 Індерський район 10875,96 27298 28802 30464 32502 Індерборський 7 13
3 Ісатайський район 16233,89 18418 21711 24643 26440 Аккістау 7 16
4 Кзилкогинський район 20609,13 31038 31145 30606 30445 Міяли 10 26
5 Курмангазинський район 20860,66 51593 55579 55502 55843 Курмангази 19 49
6 Макатський район 4874,75 26019 25193 29269 29481 Макат 3 4
7 Махамбетський район 9545,73 22869 24394 25959 28789 Махамбет 9 21
8 Атирауська м.а. 3769,00 199842 212786 258702 385193 Атирау 7 16

Найбільші населені пункти

ред.

Населені пункти з чисельністю населення понад 10000 осіб:

Населений пункт Населення,
осіб (1989)
Населення,
осіб (1999)
Населення,
осіб (2009)
Населення,
осіб (2021)
1 Атирау 149 261 151 682 180 311 306 548
2 Кульсари 32 652 38 518 51 097 64 458
3 Томарли 2 657 3 050 5 036 18 879
4 Індерборський 11 232 11 433 12 915 15 664
5 Курмангази 10 719 12 419 12 750 14 532
6 Макат 14 010 12 593 14 266 13 837
7 Доссор 8 600 9 283 11 470 13 806
8 Єркінкала 2 099 2 536 3 333 10 939
9 Махамбет 7 123 6 685 8 012 10 685

Населення

ред.

Населення — 673601 особа (2021; 525301 у 2009[3], 451266 у 1999, 431272 у 1989).

Національний склад (станом на 2016 рік[4]):

Зміна чисельності населення:[5][6]
Роки 2003 2004 2005 2006 2007 2008
Населення 451 928  457 215 463 466 472 384 480 687 490 369
Роки 2009 2010 2011 2012 2013 2014
Населення 509 123 520 982 532 020 542 987 555 198

Географія

ред.

Область розташована на Прикаспійській низовині, на північ і схід від Каспійського моря між низов'ями Волги на північному заході і плато Устюрт на південному сході.

Поверхня рівнинна, невеликі гори на півночі, на кордоні із Західно-Казахстанською областю (Індерські[ru] — 150 м), на крайньому південному сході — гори Жельтау (221 м).[7]

Велика частина Прикаспійської низовини лежить нижче за рівень океану, найнижча западина становить −28 м. На Прикаспійській низовині обширні масиви грядкових і барханних пісків (Рин-піски, Тайсойган тощо), поблизу дельти Волги бугри Бера.

Клімат різко континентальний, вкрай посушливий, зі спекотним літом і помірно холодною зимою. Середня температура січня — 3,4°С на півдні, —10,6°С на півночі; липня 26 °C на півдні, 24 °C на півночі. Опадів випадає від 100—116 мм на півдні до180—200 мм на рік на півночі, сніжний покрив нестійкий. Вегетаційний період 230 днів на півдні, 200 днів на півночі. Характерні сильні вітри — пилові бурі і суховії влітку.

Каспійське море у прилеглій до області частині має глибину менш ніж 50 м. Берегова лінія порізана мало, зустрічаються невеликі піщані коси й прибережні острови.

Вздовж північного узбережжя Каспійського моря тягнеться нерідко заболочена очеретяна смуга, в заплавах Урала і Емби — невеликі деревно-чагарникові хащі (тугаї). Лісами і чагарниками зайнято менше 1 % території області.

Збереглися багато диких тварин: хижі (вовк, лис корсак), гризуни (ховрахи, тушканчики, зайці — русак і толай), копитні (кабан, сайгак), птахи (дрохва, стрепет, степовий орел).

Економіка

ред.

Основу економіки Атирауської області складає нафтовидобуток.[8] В області знаходяться такі нафтові родовища як «Тенгіз», «Даулетали», «Жана-Макат», «Боркілдакти», «Східно-Тегенське».

Найбільшими підприємствами регіону є:

  • ТОВ «Тенгізшевройл» — виробництво сирої нафти, скрапленого вуглеводневого газу, сірки і осушеного газу.[9]
  • Виробнича філія «ЕмбаМунайГаз».
  • Атирауський нафтопереробний завод

Примітки

ред.
  1. Чисельність населення Республіки Казахстан згідно з даними Перепису населення 2021 року (казах.)(рос.)
  2. Чисельність населення за областями, містами і районами, статтю і окремими віковими групами, окремими етносами на 1 січня 2010[недоступне посилання] (казах.), (рос.)
  3. Перепис за 2009 рік (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 травня 2013. Процитовано 23 травня 2019.
  4. Численность населения Атырауской области по отдельным этносам на начало 2016 года (казах.)(рос.)
  5. Чисельність населення на початок року, регіони Республіки Казахстан, 2003—2012. Архів оригіналу за 30 січня 2014. Процитовано 6 лютого 2013.
  6. Чисельність населення Республіки Казахстан по областях на 1 січня 2013 року[недоступне посилання з травня 2019] (казах.), (рос.)
  7. «Topographic Maps». Гори Жельтау[недоступне посилання з червня 2019] на Topomapper.com.
  8. Промисловість Атирауської області [Архівовано 22 липня 2011 у Wayback Machine.] (казах.), (рос.), (англ.)
  9. Сайт ТШО[недоступне посилання з червня 2019] (казах.), (рос.), (англ.)

Джерела

ред.