Балуєв Петро Семенович

Петро Семенович Балуєв (нар. 21 червня 1857(18570621) — 1923, Москва) — російський воєначальник, генерал від інфантерії.

Петро Семенович Балуєв
рос. Пётр Семёнович Балуев
Російський воєначальник
Народження21 червня 1857(1857-06-21)
Владикавказ, Російська імперія
Смерть1923(1923)
Москва, СРСР
Країна Російська імперія
Приналежність Російська імперія
СРСР СРСР
Рід військІнфантерія
ОсвітаАкадемія Генерального штабу
Роки служби1876-1920
Звання Генерал від інфантерії
КомандуванняVI армійський корпус (30 серпня 1914 — 9 листопада 1914)
V армійський корпус (грудень 1914 — лютий 1916)
Особлива армія (18 березня 1917 — 9 липня 1917)
1-ша армія (9 липня 1917 — 19 липня 1917)
Південно-Західний фронт (24-31 липня 1917)
Західний фронт (5 серпня — 12 листопада 1917)
Війни / битви
Нагороди
Георгіївська зброя
Георгіївська зброя
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія

Життєпис

ред.

Дворянин. З сім'ї офіцера.

Російська імператорська армія

ред.
  • Закінчив Володимирську Київську військову гімназію
  • 1876 — Закінчив 1-ше Павлівське училище. Випущений в Александропольську фортечну артилерію.
  • 1877—1878 — Брав участь у російсько-турецькій війні.
  • 1882 — Закінчив Миколаївську Академію Генерального штабу.
  • 24 листопада 1882 — Офіцер для особливих доручень при штабі Закаспійської області.
  • 21 січня 1883 — Офіцер для особливих доручень при штабі IV армійського корпусу.
  • 25 жовтня 1885 — прикомандирований до військовому штабу війська Донського для викладання військових наук в Новочеркаському козацькому юнкерському училищі.
  • 31 жовтня 1889 — 20 квітня 1892 — Старший ад'ютант військового штабу війська Донського.
  • 1892 — Полковник.
  • 13 червня 1895 — Керуючий канцелярією військового штабу війська Донського.
  • 13 травня — 13 вересня 1900 — Командир батальйону Воронезького 124-го піхотного полку.
  • 5 березня 1901 — Командир Імеретинського 157-го піхотного полку.
  • 1904 — Генерал-майор.
  • 19 лютого 1904 — Командир 2-ї бригади 16-ї піхотної дивізії.
  • 22 жовтня 1904 — Начальник штабу VI армійського корпусу.
  • 9 липня 1910 — Генерал-лейтенант. Начальник 17-ї піхотної дивізії
  • Серпень 1914 — Вступив у війну в складі XIV армійського корпусу 4-ї армії.
  • 13 серпень 1914 — Атакував і вибив противника з села Гута, знищивши 11-й гонведний полк і захопивши його прапор (за ці дії в серпні 1916 нагороджений Георгіївською зброєю).
  • 30 серпень 1914 — Командувач VI армійським корпусом у складі 2-ї армії.
  • 16-17 вересня 1914 — деблокував фортецю Осовець, після чого корпус був переданий в 10-ту армію.
  • Вересень 1914 — Успішним фланговим ударом від Граєво вийшов у тил німецької армії, але штаб фронту не розвинув успіх.
  • Жовтень 1914 — Корпус увійшов до складу новосформованої 1-ї армії.
  • 9 листопада — 6 грудня 1914 — Через поранення перебував у резерві чинів при штабі Мінського ВО.
  • 6 грудня 1914 — Командувач V армійським корпусом (7-ма і 10-та піхотні дивізії).
  • Лютий 1916 — Очолив лівофлангову групу 2-ї армії (V АК, III Сибірський АК, XXXV АК).
  • 5-8 березня 1915 — Керував діями групи на лінії озеро Нароч — Вишневська, успішними діями відтіснив противника, вибив німецькі війська з Постав і взяв у полон 18 офіцерів і близько 1300 солдатів (за ці дії в серпні 1916 року нагороджений орденом Св. Георгія IV ступеня).
  • 18 вересня 1915 — Генерал від інфантерії.
  • 1916 — Брав участь у наступі генерала О. О. Брусилова на Стирі і Липі.
  • 10 листопада 1916 — Поєднував командування корпусом з керівництвом Особливою армією.
  • 18 березня — 9 липня 1917 — Командувач Особливою армією у складі Південно-Західного фронту (XXXI, XXXIX, XLVI армійські і IV кінний корпус). В ході Червневого наступу Окремій армії відводилася пасивна роль.
  • 9 липня 1917 — Командувач 11-ю армією.
  • 12 липня 1917 — Залишив Тарнополь.
  • 15 липня 1917 — Зайняв фронт від Радзивилова до Волочиська.
  • 19 липня 1917 — Здав командування генералу Ф. С. Рербергу.
  • 24-31 липня 1917 — Головнокомандувач арміями Південно-Західного фронту.
Головнокомандувачем Південно-Західним фронтом був призначений випадково, наспіх, генерал Балуєв … (А. І. Денікін [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]).
  • 5 серпня — 12 листопада 1917 — Головнокомандувач арміями Західного фронту.
  • 12 листопада 1917 — Відсторонений від посади і заарештований Військово-революційним комітетом фронту.

Червона армія

ред.
  • 1918 — Вступив до Червоної армії.
  • 1919 — Інспектор військових сполучень Вищої військової інспекції.
  • 1920 — Входив до складу Особливої наради при Главкомі та Комісії з дослідження та використання досвіду 1-ї світової війни.
  • На викладацькій роботі.

Помер у Москві в 1923 році.

Твори

ред.
  • Історичні та статистичні описи станиць і міст, відвідуваних п. військовим міністром при об'їзді його превосходительством Області Війська Донського в 1900 році. Новочеркаськ: Обл. Війська Донського. тип., 1900 РГБ])
  • Військово-топографічний огляд Бобро-Наревського району. Ломжа: тип. Штабу 6-го армійського корпусу, 1909.
  • Записка ген. від інфантерії Балуєва. [Архівовано 31 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
  • Восьма армія в Луцькому прориві // В книзі «Луцький прорив». М., 1924. Стор. 31-79.

Джерела

ред.

Література

ред.
  • *К. А. Залеський. Хто був хто у Першій світовій війні, 2003 (рос.)

Посилання

ред.