Бевз Микола Валентинович
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Мико́ла Валенти́нович Бе́вз (нар. 19 грудня 1954, с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача, Тернопільська область) — український вчений в галузі архітектури, педагог, громадський діяч. Доктор архітектури, доктор технічних наук, Заслужений архітектор України.
| Микола Валентинович Бевз | |
|---|---|
| Народився | 19 грудня 1954 (69 років) с. Нагірянка, нині в межах м. Бучача |
| Громадянство |  Україна |
| Національність | українець |
| Місце проживання | Бучач, Львів |
| Діяльність | вчений, архітектор, педагог, громадський діяч |
| Alma mater | Національний університет «Львівська Політехніка» |
| Вчене звання | доктор архітектури |
| Заклад | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Титул | доктор технічних наук |
| Посада | віце-президент Українського комітету ІКОМОС, завідувач кафедри |
| Рід | Бевзи |
| Батько | Бевз Валентин |
| Родичі | Бевз Володимир (брат) |
| Брати, сестри | Володимир Бевзd |
| Нагороди |  |
Життєпис
ред.Народився 19 грудня 1954 року в с. Нагірянка (нині в межах м. Бучача, Тернопільська область, Україна). Має брата Володимира, теж архітектора[1].
Закінчив Бучацьку середню школу № 1 (у 1972 році, нині — Бучацька гімназія імені В. М. Гнатюка) і Бучацьку дитячу художню школу (вчитель — Омелян Ментус). У 1972—1977 роках навчався у Львівському політехнічному інституті (тепер — Національний університет «Львівська політехніка») на архітектурному факультеті (вчителі фаху — Тетяна Максим'юк, Віктор Кравцов).
У 1977—1978 роках працював архітектором у Студентському проєктно-конструкторському бюро при Львівському політехнічному інституті (під керівництвом Віри Лясковської[2]).
Від 1978 року й донині працює на викладацькій роботі у Львівському політехнічному інституті на архітектурному факультеті: до 1992 — асистентом та старшим викладачем кафедри Містобудування ЛПІ, від 1992 — на кафедрі реставрації та реконструкції архітектурних комплексів, у травень 2002 р. обраний завідувачем кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини.
Дійсний член Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток та визначних міст ICOMOS; у грудні 2003 року обраний віце-президентом Українського комітету ICOMOS. Віце-президент Товариства прихильників фортець і палаців (м. Львів). Член Наукового Товариства імені Шевченка у Львові. Член Товариства шанувальників Львова.
Співголова українсько-польської наукової експедиції (наукові дослідження, археологічні розкопки на території теперішньої базиліки Різдва Пречистої Діви Марії, колишнього Собору Різдва Пресвятої Богородиці) в місті Холмі[3]
Указом Президента України № 542/2016 від 6 грудня 2016 року присвоєно почесне звання «Заслужений архітектор України»[4].
Доробок
ред.Автор більше 30 архітектурних та містобудівних проєктів, зокрема:
- проєкту Музейно-меморіального комплексу Патріарха Йосипа Сліпого в с. Заздрість Теребовлянського району Тернопільської області (1996—1997 рр.),
- проєкту пам'ятника Іванові Вишенському в м. Судова Вишня (1979 р.),
- проєкту реставрації інтер'єрів аптеки «Під золотим левом» у м. Львові (1996 р.),
- генерального плану заповідника «Княжий Белз» (2003 р.),
- проєкту регенерації містобудівного комплексу історичного ядра міста Жовкви Львівської області (2001 р.),
- проєкту консервації та музеєфікації фундаментів Успенського собору Давнього Галича (нині в с. Крилос), 2001—2002 р. та інших.
Автор понад 150 наукових праць[5] в тому числі розвідки про архітектурний комплекс середмістя Підгайців та оборонні споруди міста на карті 1782 року.[6] Редактор видання «Володимир Вуйцик: вибрані праці [Архівовано 19 травня 2022 у Wayback Machine.]» (Вісн. ін-ту "Укрзахідпроектреставрація. — Львів, 2004. — 328 с. — Чис. 14.).
У 1997 році відкрив Науково-дослідну лабораторію з регенерації заповідних архітектурних комплексів історичних міст України (НДЛ-104) при Інституті архітектури Національного університету «Львівська політехніка», якою керує, і в якій протягом останніх років виконуються науково-проєктні розробки для історичних міст західного регіону України — Львова, Жовкви, Белза, Бучача, Галича, Підгайців, Івано-Франківська.
1993 року разом з фахівцями та студентами проводив дослідження Монастиря святого Онуфрія у Львові.
Захоплення
ред.Графіка, археологічні експедиції.
Примітки
ред.- ↑ Освячення храму Святої Трійці у Кам'янці-Подільському. Архів оригіналу за 7 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2016.
- ↑ Лясковська Віра Дмитрівна. Архів оригіналу за 17 березня 2014. Процитовано 17 березня 2014.
- ↑ Фаріон Іван. У Холмі шукають собор короля Данила // «Високий Замок». — Львів, 2013. — № 89 (4957) (18 червня). — С. 1—3.
- ↑ Указ Президента України від 6 грудня 2016 року № 542/2016 «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного університету «Львівська політехніка»»
- ↑ Колодницький С. Бевз Микола Валентинович… — С. 40.
- ↑ Унікальна книга про Підгайці та Підгаєччину. Архів оригіналу за 10 червня 2015. Процитовано 10 червня 2015.
Джерела
ред.- Квятковський А. Знайдено могилу сина Данила Галицького. Справді? [Архівовано 13 червня 2015 у Wayback Machine.] // Zbruč. — 2015. — 11 червня.
- Колодницький С. Бевз Микола Валентинович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 40. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Черкін Б. Бевз Микола Валентинович [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
Посилання
ред.
- Інститут архітектури. Бевз Микола Валентинович [Архівовано 27 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Кафедра реставрації та реконструкції архітектурних комплексів (РРАК) [Архівовано 19 серпня 2013 у Wayback Machine.]
- Наукова діяльність кафедри реставрації та реконструкції архітектурних комплексів [Архівовано 20 березня 2015 у Wayback Machine.].
|
Це незавершена стаття про архітектора чи архітекторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |