Васконська гіпотеза

Васконська гіпотеза — гіпотеза про те, що багато мов Західної Європи зазнали впливу гіпотетичної «васконської» мовної сім'ї, єдиною живою мовою якої є баскська. Висунута німецьким лінгвістом Тео Феннеманном (Мюнхенський університет імені Людвіга Максиміліана), проте подальшого академічного визнання не отримала.

За Феннеманном «васконські мови» були широко поширені в Європі до появи індоєвропейських мов. Від них залишилися топоніми в Центральній і Східній Європі; вони також залишили сліди в словниковому запасі германських і балто-слов'янських, які не можуть бути пояснені наявністю спільних індоєвропейських коренів.

Феннеманн вважає, що після льодовикового періоду васконські народи розселилися з Піренейського півострова і Південної Франції по всій Європі, де дали назви річкам і місцевостям, які частково збереглися і після того, як васконські мови були асимільовані індоєвропейськими. Часткова невідповідність палеоєвропейської гідроніміки індоєвропейським кореням була відзначена і раніше, і відома як залишки доіндоєвропейського мовного субстрату. Феннеманн припустив, що одним з елементів цього субстрату були васконські мови, оскільки гідроніми частково можуть бути пояснені на основі баскської мови. Так, елемент назви «аран» (Баль-д'Аран, Арендал) можуть бути пояснені за допомогою баскського «Харан» — «долина». Більшість лінгвістів, проте, вважають відповідні корені індоєвропейськими.

Іншим доказом васконської гіпотези Феннеманн вважає залишки двадцяткової системи числення в кельтських, французькій, данській і грузинській мовах. Він також наводить генетичні дані для ілюстрації твердження, що баски генетично близькі до інших європейських народів.

Критика

Лінгвісти, які вивчають історію мов, відкидають васконську гіпотезу. Так, теорії Феннеманна з топоніміки та гідроніміки викликали критику британського лінгвіста Кітсона^[1]. Німецький лінгвіст Дітер Штайнбауер стверджував, що така ізольована мова, як баскська, не може бути представницькою для реконструкції мовного субстрату. Ми маємо в своєму розпорядженні надто обмежені дані про історичний розвиток баскської мови, і баскська сама має багато запозичень з індоєвропейських мов. Він вважає, що кластери приголосних, які Веннеман використовував для побудови гіпотези, запозичені. Штайнбауер вказав також на методологічні помилки, допущені Веннеманом^[2], підкресливши, що гіпотеза зіткнулася з непереборними труднощами.

Див. також

Примітки

↑ R. P. Kitson, цит. соч. (1996)
↑ Steinbauer, цит. соч. (2005)

Література

Alfred Bammesberger, Theo Vennemann: Languages in prehistoric Europe. Winter, Heidelberg 2003, 319—332. ISBN 3-8253-1449-9
Theo Vennemann; Europa Vasconica — Europa Semitica, Berlin 2003.
Theo Vennemann: Zur Frage der vorindogermanischen Substrate in Mittel- und Westeuropa. In: Patrizia Noel Aziz Hanna (ed.): Europa Vasconica. Trends in Linguistics. Studies and Monographs. Bd 138. Europa Semitica. de Gruyter, Berlin 2003, 517—590. ISBN 3-11-017054-X
Theo Vennemann: Basken, Semiten, Indogermanen. Urheimatfragen in linguistischer und anthropologischer Sicht. In: Wolfgang Meid (ed.): Sprache und Kultur der Indogermanen. Akten der X. Fachtagung der Indogermanischen Gesellschaft, 22.-28. September 1996. Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft. Bd 93. Innsbruck 1998, 119—138. ISBN 3-85124-668-3
Elisabeth Hamel, Theo Vennemann: Vaskonisch war die Ursprache des Kontinents [Архівовано 13 лютого 2012 у Wayback Machine.]. In: Spektrum der Wissenschaft. Spektrumverlag, Heidelberg 25.2002,5,32ff. ISSN 0170-2971
Dieter H. Steinbauer: Vaskonisch — Ursprache Europas? In: Günter Hauska (ed.): Gene, Sprachen und ihre Evolution. Universitätsverlag, Regensburg 2005. ISBN 3-930480-46-8
Philip Baldi and Richard Page; Review of Europa Vasconica — Europa Semitica in Lingua 116, 2183—2220 (2006).
P.R. Kitson; British and European River-Names in Transactions of the Philological Society 94, 73—118 (1996).

[1] R. P. Kitson, цит. соч. (1996)

[2] Steinbauer, цит. соч. (2005)

[1]

[2]