Волянський Олекса Миколайович

український священник, етнограф, культурно-освітній діяч

Олекса Миколайович Волянський (7 жовтня 1862, Звиняч, Австро-Угорщина — 2 березня 1947, Соколівка, Станиславівська область) — український священник, етнограф, культурно-освітній діяч. Дійсний член НТШ (1905).

Олекса Волянський
Олекса Миколайович Волянський
Народився7 жовтня 1862(1862-10-07)
Звиняч, Чортківський район, Україна
Помер2 березня 1947(1947-03-02) (84 роки)
Соколівка, Косівський район, Станіславська область, Українська РСР, СРСР
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща Польща УРСР
Національністьукраїнець
Діяльністьсвященник
Alma materЛьвівська духовна семінарія Святого Духа
ЧленствоНаукове товариство імені Шевченка і Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка
Барельєф з меморіальною дошкою на честь о. Олекси Волянського на фасаді церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Криворівні, де він служив протягом 1893–1923 років.

Життєпис

ред.

Олекса Волянський народився 7 жовтня 1862 року в селі Звинячі, нині Білобожницької громади Чортківського району Тернопільської области в родині о. Миколи Волянського та Павлини з Боровських[1].

Закінчив Львівську духовну семінарію. Служив на парафіях у містечку Товсте (1887—1889, сотрудник, нині смт Чортківського району)[2], м. Серет (1889—1893, адміністратор, нині Румунія)[3], с. Криворівня (1893–1923, нині Верховинського району) та с. Соколівка (від 1923, нині Косівського району).

Голова читальні товариства «Просвіта» у Криворівні. Відомо, що о. Олекса Волянський допомагав Володимирові Шухевичу збирати матеріали для книжки про Гуцульщину. Мав велику бібліотеку та архів, які під час Першої світової війни спалили російські офіцери.

У його домі в Криворівні бували Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський[1], Володимир Гнатюк, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник[1], Михайло Коцюбинський, Ольга Кобилянська, Антін Крушельницький[1], Іван Крип'якевич, Олександр Олесь, Марко Черемшина, Євген Тимченко, Іван Труш, Андрей Шептицький[4], Григорій Хомишин[1] та інші.

Листувався з І. Франком, В. Гнатюком, М. Коцюбинським. Залишив спогади про І. Франка, М. Коцюбинського та інших. Листи до В. Гнатюка зберігаються у Львівській національній науковій бібліотеці України імені Василя Стефаника.

Помер 2 березня 1947 року в Соколівці Косівського району, де й похований[1].

Сім'я

ред.

1886 року одружився із Марією Бурачинською, дочкою священника о. Андрія Бурачинського з Криворівні[1]. Мали троє дітей — Володимиру, Романа та Кекилію[5].

Вшанування пам'яті

ред.

На фасадах храмів у Криворівні та Соколівці встановлені меморіальні таблиці на честь о. Олекси Волянського[1].

З нагоди 155-ї річниці від народження Олекси Волянського[1]:

  • 2012 рік проголошений «Роком Олекси Волянського» в Івано-Франківській області;
  • за ініціативи ЕГО «Зелений Світ» на честь о. Волянського було посаджено карпатський тис у Звинячі Чортківського району, а також липи в Криворівні та Соколівці.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к Олександр Степаненко (12 листопада 2017). Олекса Волянський: «Дати народу якісну освіту, а народ сам дасть собі раду!». Золота пектораль.
  2. Tluste // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 217. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  3. Seret // Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885—1938). — Записки ЧСВВ, Секція I. — Т. 51. — Львів : Місіонер, 2002. — С. 194. — ISBN 966-658-228-4. (англ.)
  4. Галина Терещук (21 серпня 2012). Криворівня — село, що напуває спокоєм (фото, відео). Радіо Свобода.
  5. Ганна Пророчук (7 листопада 2023). Олекса Волянський — священик і громадсько-культурний діяч Гуцульщини. Гуцульський край.

Джерела

ред.

Посилання

ред.