Гайдамака Анатолій Васильович

український дизайнер і живописець

Анато́лій Васи́льович Гайдама́ка (9 червня 1939, Волосківці — 27 жовтня 2023, Шостка)  — український дизайнер і живописець; член Спілки радянських художників України з 1971 року; Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка з липня 2007 року[1], Народного Союзу «Наша Україна» та творчого об'єднання «Погляд»[2]. Член-кореспондент Академії мистецтв України з 2001 року. Батько художниці Христини Гайдамаки.

Гайдамака Анатолій Васильович
Народження9 червня 1939(1939-06-09)
Волосківці, Менський район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Смерть27 жовтня 2023(2023-10-27) (84 роки)
 Шостка, Сумська область, Україна
Країна СРСР
 Україна
НавчанняХарківське державне художнє училище (1961) і Російський державний художньо-промисловий університет імені Сергія Строганова (1967)
Діяльністьхудожник, дизайнер
ВчительКозлинський Володимир Івановичd і Коржев Гелій Михайлович
ПрацівникКиївпроект і Національний музей історії України у Другій світовій війні
ЧленСпілка радянських художників України
ПартіяПолітична партія «Наша Україна»
У шлюбі зМіщенко Лариса Василівна
ДітиГайдамака Христина Анатоліївна
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «У пам’ять 1500-річчя Києва» орден князя Ярослава Мудрого V ступеня
Народний художник України Премія Ленінського комсомолу заслужений діяч мистецтв УРСР Орден «Співдружність» Національна премія України імені Тараса Шевченка

Життєпис

ред.

Народився 9 червня 1939 року в селі Волосківцях (нині Корюківський район Чернігівської області, Україна). 1961 року закінчив Харківське державне художнє училище; 1967 року — Москововське вище художньо-промислове училище, де навчався у Володимира Козлинського, Гелія Коржева. Здобув спеціальність — «монументально-декоративне мистецтво».

Протягом 1967—1971 років працював художником-архітектором в інституті «Київпроект». У 1971—1995 роках — на творчій роботі. З 1995 року обіймав посаду головного художника Меморіального комплексу «Музей Великої Вітчизняної війни». Протягом грудня 2005 — жовтня 2006 року був позаштатним Радником Президента України. У 2006 році був кандидатом у Народні депутати України від Блоку «Наша Україна» (№ 206 в списку)[1].

Мешкав у Києві в будинку на бульварі Лесі Українки, № 5А, квартира № 86[3] та у будинку на Андріїському узвозі, № 8А[4]. Помер у Шостці 27 жовтня 2023 року.

Творчість

ред.

Працював у галузях станкового живопису та художнього оформлення (експозицій музеїв, інтер'єрів культурних центрів, громадських споруд). Серед робіт:

живописні серії
  • «Материн сад» (1974—1980);
  • «Мій рід» (1982—1988);
  • «Моє дитинство» (1982—1988);
  • «Розп'яття» (1988—1993);
  • «Яблуневі сади» (1980-ті);
  • «Міражі Аралу» (1990);
  • «Немає іншої Вкраїни» (1990);
  • «Чорнобильський хрест» (1990);
  • «Історія України» (1990-ті).

Автор проєктів:

 
Пам'ятник жертвам Батуринської трагедії.
експозицій
інтер'єрів
інше

Учасник республіканських, всесоюзних та зарубіжних мистецьких виставок з 1966 року, зокрема за кордоном ексронувався у Югославії, Болгарії, Швеції, Нідерландах, Кувейті, Македонії, Італії, Данії, Німеччині, Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Росії, Сербії, Франції, Японії.

Відзнаки

ред.

Вшанування

ред.

Про творчі здобутки митця у 1999—2001 роках на кіностудії «Просвіта» режисером В. Артеменком знято художньо-документальний фільм «Гайдамацький шлях».

Примітки

ред.

Література

ред.