Готичний фільм

жанр кінематографу
Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Готичний фільм — це фільм, який заснований на готичній фантастиці або містить готичні елементи. Оскільки різні жанри кіно, зокрема наукова фантастика, нуар, трилер і комедія, використовували готичні елементи, готичний фільм складно чітко визначити як жанр. Готичні елементи також вплинули на жанр фільму жахів, додавши йому надприродних і кошмарних елементів. Щоб створити готичну атмосферу, режисери прагнули створити нові операторські трюки, які кидають виклик глядацькому сприйняттю.[1] Готичні фільми також відображали сучасні проблеми. В книзі Новий компаньйон готики Хайді Кайє сказала:[2]

"Сильні візуальні ефекти, фокус на сексуальності та акцент на реакції аудиторії" характеризують готичні фільми так само, як і літературні твори

В «Енциклопедії готики» сказано, що основою готичного кіно стало поєднання готичної літератури, сценічної мелодрами та німецького експресіонізму.[3]

У Кембриджському довіднику з приводу готичної фантастики Міша Кавка стверджує, що готичне кіно не є усталеним жанром, а радше ідея, яка привносить у фільми готичні образи, сюжети, персонажі та стилі. Ці елементи часто зустрічаються в «ширшій категорії жахів». Кавка цитує визначення готики, дане Вільямом Патріком Деєм:

[вона] спокушає нас страхом, як своїм предметом, так і своїм ефектом; вона робить це, однак, не в першу чергу через персонажів, сюжети чи навіть мову, а через видовище

Кінематограф відповідає готичному визначенню у створенні образів, які створюють видовище.[4]


Історія

ред.

Готичні фільми були частиною раннього кінематографа, адаптуючи готичну фантастику на екрані, як це раніше робили сценічні мелодрами. Готичні твори, які сильно вплинули на кінематограф, були створені у 19 столітті: «Франкенштейн» Мері Шеллі, «Доктор Джекіл і містер Хайд» Роберта Луїса Стівенсона та «Дракула» Брема Стокера.[1] Як і більшість раннього кіно, багато німих готичних фільмів були втрачені або вони дуже короткі.[2] Після Першої світової війни жахи війни пронизали готичні фільми. Фільм Роберта Віне «Кабінет доктора Калігарі» (1920), хоч і не заснований на готичному тексті, демонструє німецький експресіонізм, який, за словами Хейді Кайє, «трансформував американський підхід до готичного кіно».[5] Енциклопедія готики стверджує, що «Кабінет доктора Каліґарі» став «значною віхою в готичному кіно».[6]

Згідно з «Новими напрямками в готиці 21-го століття: Готичний компас», дослідники вважають готичні фільми «Франкенштейн» (1931) Джеймса Вейла, «Дракула» (1931) Тода Браунінга та «Доктор Джекіл і містер Хайд» (1931) Рубена Мамуляна «основоположним триптихом, від якого вони, своєю чергою, озираються на більш ранні готичні фільми та дивляться вперед на подальші картини».[7]

Першив в історії Австралії сучасним готичним фільмом вважається «Пікнік на Висячій скелі» (1975).[8]

Видатні фільми

ред.

Коли Британський кіноінститут у 2013 році започаткував програму відзначення фільмів і телешоу з готичною тематикою, Ґардіан визначив десять найкращих готичних фільмів (у порядку зростання за роками):[9]

  1. Носферату (1922)
  2. Дракула (1931)
  3. Франкенштейн (1931)
  4. Ребекка (1940)
  5. Дракула (1958)
  6. Яма і маятник (1961)
  7. Дитина Розмарі (1968)
  8. Суспірія (1977)
  9. Біля темряви (1987)
  10. Дитячий будинок (2007)

Посилання

ред.
  1. а б Kaye, 2015, с. 239
  2. а б Kaye, 2015, с. 240
  3. Hughes, Punter та Smith, 2015, с. 239
  4. Kavka, 2002, с. 209
  5. Kaye, 2015, с. 241
  6. Hughes, Punter та Smith, 2015, с. 238
  7. Rall та Jernigan, 2015, с. 43
  8. Hughes, Punter та Smith, 2015, с. 58
  9. Kermode, Mark (25 жовтня 2013). The 10 best gothic films. The Guardian. Процитовано 15 жовтня 2015.

Бібліографія

ред.

Читати також

ред.