Грязнов Іван Кенсоринович
Грязнов Іван Кенсоринович (23 січня 1897, село Михайлівський Завод, Пермська губернія, Російська імперія — 29 липня 1938, Москва, СРСР) — радянський воєначальник, комкор (1935). Репресований під час масових політичних репресій в СРСР.
| Іван Кенсоринович Грязнов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Иван Кенсоринович Грязнов | ||||
| Народження | 23 січня 1897 Михайловський Завод, Пермська губернія, Російська імперія | |||
| Смерть | 29 липня 1938 Москва, СРСР | |||
| Країна | .svg){kind=small} СРСР | |||
| Приналежність | Червона армія | |||
| Рід військ | піхота | |||
| Освіта | Військово-академічні курси вищого комскладу РСЧАd | |||
| Роки служби | 1918-1937 | |||
| Партія | КПРС | |||
| Звання | Комкор | |||
| Командування | Забайкальський військовий округ, Середньоазійський військовий округ | |||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії: Перекопсько-Чонгарська операція | |||
| Нагороди |
| |||
Біографія
ред.Народився у Пермській губернії у сім'ї голови місцевого кредитного товариства[1]. Закінчив Березівську школу, Єкатиринбурзьку торгову школу і Казанське комерційне училище. Учасник Першої світової війни, у званні прапорщика служив молодшим офіцером роти.
Із 1918 року — в Червоній армії. Спершу командував 2-м Красноуфімським стрілецьким полком, потім 1-м Красноуфімським полком, восени 1918 року очолив стрілецьку бригаду 4-ї стрілецької дивізії.
Із березня 1920 року командував 30-ю стрілецькою дивізією. На чолі її відзначився у боях з військами генерала Врангеля, зокрема під час штурму Перекопу. Потім на чолі дивізії воював з армією Махна.
У 1922—1924 роках — командир 7-го стрілецького корпусу, у 1924—1927 роках — командир 18-го стрілецького корпусу, у 1927—1928 роках — командир 11-го стрілецького корпусу, у 1928—1930 роках — командир 8-го стрілецького корпусу, у 1930 році — командир 6-го стрілецького корпусу. Закінчив Військові командні курси у 1924 і 1927 роках.
У листопаді 1930 — грудні 1931 року — помічник командувача Середньоазійського військового округу, керував каральними операціями РСЧА проти басмачів. У грудні 1931 — грудні 1933 року — заступник начальника Управління механізації та моторизації РСЧА. У грудні 1933 — травні 1935 року — командувач Забайкальської групи військ на Далекому Сході. У травні 1935 — червні 1937 року — командувач Забайкальського військового округу, член Військової ради при народному комісару оборони СРСР. Із 9 червня по 11 серпня 1937 року — командувач Середньоазійського військового округу.
15 серпня 1937 року заарештований органами НКВС[1]. 29 липня 1938 року засуджений до розстрілу, в той же день страчений. Посмертно реабілітований в 1956 році.
Нагороди
ред.Нагороджений двома орденами Червоного Прапора (1921, 1923), орденом Трудового Червоного Прапора Таджицької РСР, пам'ятним золотим годинником і почесною зброєю.
Військові звання
ред.- Комкор (20 листопада 1935)
Примітки
ред.- ↑ а б Редакции, Дежурный по (16 жовтня 2017). Комкор И.К. Грязнов. ВОЕННО-ИСТОРИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ (ru-RU) . Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 7 листопада 2021.
Джерела
ред.- Черушев Н. С., Черушев Ю. Н. Расстрелянная элита РККА (командармы 1-го и 2-го рангов, комкоры, комдивы и им равные). 1937—1941. Биографический словарь. М., 2012. С. 75.
- Кузнецов И., Полонский И. Комкор И. К. Грязнов. // Военно-исторический журнал. — 1963. — № 2. — С.55-59.
- Мильбах В. С., Суханов С. В. Комкор И. К. Грязнов. // Военно-исторический журнал. — 2017. — № 10. — C. 77-80.