Гумецький Володимир Корнилович
Володимир Корнилович Гумецький (20 лютого 1907, с. Спас, Австро-Угорщина — 13 грудня 1993[1], м. Львів, Україна) — український кіноаматор, учитель, перший в Галичині кінокритик та кінознавець. Провісник української фільмової думки в Галичині.
| Володимир Гумецький | |
|---|---|
| Володимир Корнилович Гумецький | |
| Псевдо | Е.Кран, Тессар, Ікс Фікс, Куд-Кудак, «Х-27» |
| Народився | 20 лютого 1907 Спас, Рожнятівський район, Івано-Франківська область |
| Помер | 13 грудня 1993 (86 років) Львів, Україна |
| Поховання | Голосківський цвинтар |
| Громадянство | .svg){kind=small} Австро-Угорщина →  ЗУНР →  Польща →  УРСР → Україна |
| Діяльність | кінокритик, кінознавець, педагог |
| Alma mater | Університет Яна Казимира |
Життєпис
ред.Володимир Гумецький народився 20 лютого 1907 року в селі Спасі, нині Спаської громади Калуського району Івано-Франківської области в родині священника.
Навчався в рідному селі (1917, здобув початкову освіту), класичних гімназіях Долини та Львова (1926). Закінчив гуманітарний факультет Університету Яна Казимира за спеціальністю «польська філологія»; здобув ступінь магістра філософії (1934). Працював учителем у львівських гімназіях.
Від 1939 року в бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка: практикант, бібліотекар, старший бібліотекар. Під час німецької окупації працював бібліотекарем районної бібліотеки Шевченківського району м. Львова.
У серпні-вересні 1944 року реорганізував та впорядкував зруйновану німцями бібліотеку Залізничного району і виконував обов'язки директора до повернення на роботу в Бібліотеку академії наук УРСР у вересні 1944 року, де працював головним бібліотекарем, старшим бібліотекарем, очільником групи систематичного каталогу відділу опрацювання. 1953 року переведений на посаду старшого бібліотекаря картосховища, згодом — у книгосховище і науковий читальний зал (до 1972, тепер відділ україніки).
Був учасником львівського кіноклубу «Awangarda», де потоваришував із кіножурналістом та популяризатором польського кіно й організатором кіножиття у Львові Болеславом Левицьким.
Помер 13 грудня 1993 року у Львові. Похований на 6-му полі Голосківського цвинтаря.
Доробок
ред.Автор кінознавчих публікацій в часописах «Кіно», «Література. Мистецтво. Наука» (додаток до газети «Мета»), «Назустріч», у додатку «Х і ХІ Muza» до газети «Слово Польське», тижневику «Awangarda», місячнику «Сигнали».
1935 року окремою брошурою накладом журналу «Кіно» опублікував маніфест «Мусимо фільмувати» (під псевдонімом «Е.Кран»).
Цікаві факти
ред.1963 року Володимир Гумецький висловив співчуття Ярославові Дашкевичу з приводу смерті його матері Олени Степанів: «Вашій Матері доля дала великий характер і великі переживання: може й для того кладе доля декому тернину на шлях житейський, аби стала видніша гордість душевна?»[2].
Примітки
ред.- ↑ Нагробок на могилі Володимира Гумецького.
- ↑ Галина Сварник, Христина Процюк (18 липня 2023). «Шляхотна постать і хрустальний характер». Уривки з листів у пам'ять про Олену Степанів. Українська правда.
Джерела
ред.- Середа, О. Володимир Гумецький: маловідомі сторінки життєпису та публіцистичної діяльності // Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. — 2015. — Вип. 5. — С. 611—618.
- Середа, О. Українська «фільмова думка» у «кіновій» пресі міжвоєнної Галичини // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. — Львів, 2008. — Вип. 1 (16). — С. 122—132.
- Дзвінка Воробкало (20 лютого 2017). Десята муза крізь призму Е.Крана. Збруч.