Джеймс Голловей III

Джеймс Лемуель Голловей III (англ. James Lemuel Holloway III; 23 лютого 1922, Чарлстон — 26 листопада 2019) — американський воєначальник, адмірал Військово-морських США (1973), пілот палубної авіації, 20-й керівник військово-морськими операціями (1974—1978), 15-й заступник керівника військово-морськими операціями. Учасник Другої світової, Корейської та В'єтнамської війн.

Джеймс Голловей III James L. Holloway III
англ. James Lemuel Holloway III
Народження	23 лютого 1922(1922-02-23) (102 роки) Чарлстон, Південна Кароліна
Смерть	26 листопада 2019(2019-11-26) (97 років) Александрія, Вірджинія, США
Поховання	United States Naval Academy Cemeteryd
Країна	США
Вид збройних сил	ВМС США
Рід військ	корабельна артилерія, палубна авіація
Освіта	Військово-морська Академія США
Роки служби	1943 — 1978
Звання	Адмірал
Командування	Керівник військово-морськими операціями заступник керівника військово-морськими операціями 7-й флот 60-та оперативна група 6-та дивізія авіаносців «Ентерпрайз» «Салізбері Саунд» VFA-83
Війни / битви	Друга світова війна * Битва за Сайпан * Битва за Тініан * Маріансько-палауська операція * Битва в затоці Лейте Корейська війна Війна у В'єтнамі * Операція «Лайнбеккер» * Операція «Лайнбеккер II»
Відносини	Джеймс Голловей молодший (батько)
Нагороди	Медаль «За видатну службу в Збройних силах» (США) Медаль «За видатні заслуги» ВМС США Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Хрест льотних заслуг (США) Бронзова Зірка з відзнакою «V» (3 нагородження) Медаль ВПС (США) Медаль «За Американську кампанію» Медаль «За Американську кампанію» Медаль «За Європейсько-Африкансько-Близькосхідну кампанію» Медаль «За кампанію на Тихому океані» Медаль Перемоги у Другій світовій війні Медаль «За службу національній обороні» (США) Медаль «За службу в Кореї» (США) Експедиційна медаль США Медаль «За службу у В'єтнамі» (США) Кавалер ордена Почесного легіону

Біографія

Джеймс Голловей III народився 23 лютого 1922 у місті Чарлстон, Південна Кароліна в родині молодшого лейтенанта ВМС Джеймса Голловея молодшого, майбутнього адмірала американського флоту. У 1939 році поступив до Військово-морської академії, яку закінчив прискореним курсом у 1942 і був призначений для подальшого проходження служби на есмінцях, які залучалися до ескорту конвоїв у Північній Атлантиці та Північній Африці. Бився у битвах за Сайпан, за Тініан, Маріансько-палауській операції, в затоці Лейте. Був командиром артилерійської обслуги на есмінці «Бенніон», який у нічній битві в протоці Сурігао залучався до торпедування та знищення японського лінійного корабля «Ямаширо»; допомагав у знищенні ескадреного міноносця «Асагумо» та крейсеру «Могамі». За проявлену мужність ушанований Бронзовою Зіркою та Похвальною медаллю ВМС.

Після Другої світової війни перекваліфікувався на пілота палубної авіації. Літав на реактивних авіаносних винищувачах-бомбардувальниках F9F-2 Panther, брав участь у бойових діях на Корейському півострові проти комуністичної агресії Північної Кореї та Китаю. Командував авіаескадрильєю VF-52 авіаносця USS «Веллі-Фордж». З 1958 року командир ударної ескадрильї VA-83 на літаках A-4 «Скайхок», котра базувалася на авіаносці USS «Ессекс», підтримував висадку морської піхоти в Лівані та патрулював зону Суецького каналу, в подальшому переведений до 7-го флоту на Тихий океан.

За часів другої кризи в Тайванській протоці залучався до авіаційної підтримки американського флоту, що діяв поблизу островів Мацзу та Цзіньмень.

У 1965—1967 командував авіаносцем «Ентерпрайз», першим у світовій історії авіаносцем з ядерною силовою установкою, на чолі якого провів два походи проти північнов'єтнамців у затоці Тонкін. Завдяки рекордний кількості бойових вильотів палубної авіації, корабель був відзначений спеціальною відзнакою за бойову ефективність «E» та подякою за похвальну службу частині ВМС. За свої заслуги у командуванні кораблем Голловей двічі заохочений Легіоном Заслуг.

У 1970 році адмірал Дж. Голловей очолив авіаносну ударну групу 6-го флоту і діяв у східному Середземномор'ї у відповідь на сирійське вторгнення до Йорданії. Військова присутність американського флоту сприяла врегулюванню конфлікту.

В 1972 році він очолив 7-й флот, який залучався до підтримки наземної операції у В'єтнамі, й персонально проводив операції «Лайнбеккер» та «Лайнбеккер II». З 1973 року авіація його флоту провадила розмінування водних акваторій у Північному В'єтнамі у відповідності до умов Паризького договору.

З 1973 по 1974 роки він заступник керівника військово-морськими операціями.

29 червня 1974 року адмірал Голловей призначений керівником військово-морськими операціями.

Див. також

• Вільям Кроу
• Томас Мурер
• Вільям Макрейвен
• Ерік Олсон
• Майкл Маллен
• Альфред Тейєр Мехен

Посилання

• Admiral James L. Holloway III [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• James L. Holloway III, Admiral, USN (Ret.) [Архівовано 22 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Admiral James L. Holloway III Society [Архівовано 18 березня 2016 у Wayback Machine.]