До мінор
мінорна тональність та гама
До мінор (C minor, c-Moll) — мінорна тональність, тонікою якої є нота до[1]. Гама до мінор містить звуки:
| Позначення | |
|---|---|
| Англійською | C Minor |
| Німецькою | C-Moll |
| Пов'язані тональності | |
| Паралельна | Мі-бемоль мажор |
| Домінанта | Соль мінор |
| Субдомінанта | Фа мінор |
| Приключові знаки | |
| Дієзів | - |
| Бемолів | 3 |
| Гама | |
| C, D, E♭, F, G, A♭, B♭ | |
до -ре -мі♭ - фа - соль - ля♭ - сі♭
C - D - E♭ - F - G - A♭ - B♭.
Паралельна тональність — мі-бемоль мажор, однойменний мажор — до мажор. До мінор має три бемолі біля ключа (сі-, мі-, ля-).
Найвідоміші твори, написані в цій тональності
ред.- Й. С. Бах — прелюдія і фуга з 1-го та 2-го зошитів ДТК
- Л. Бетховен — Симфонії № 5
- Ф. Шуберт — Симфонія № 4
- А. Ведель — концерти «В молитвах неусипающую Богородицу», «Услиши, Господи, глас мой», «Ко Господу, внегда скорбіти ми».[2][3]:
- Д. Бортнянський — концерти "Скажи ми, Господи, кончину мою", "Гласом моім ко Господу воззвах"[4]
- С. В. Рахманінов — концерт для фортепіано з оркестром № 2
- С. Прокоф'єв — Симфонія № 3
- Д. Д. Шостакович — Симфонії № 4, № 8
Примітки
ред.- ↑ Юцевич, Ю.Є. (2003). Музика : словни-довідник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан. с. - 75. ISBN 966-7924-10-6. OCLC 53005372.
- ↑ Л. Корній. Історія української музики. Т.2. — К. ; Харків; Нью-Йорк: М. П. Коць, 1998. — с.307
- ↑ Назви концертів транслітеровано за: Куземська Ганна. Якою мовою молилася давня Україна : Правила української транслітерації церковнослов’янських текстів / рецензенти: Епіфаній (Думенко), Григорій Півторак. — Вид. 2-ге, доопрацьоване і значно доповнене. — К. : КЖД «СОФІЯ», 2012. — 112 с. — ISBN 978-966-2374-38-4.
- ↑ Хорові концерти Бортнянського. www.dumkacapella.com.ua. Процитовано 9 серпня 2024.
|
Це незавершена стаття про музику. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |