Жан Фруассар
Жан Фруасса́р (фр. Jean Froissart, бл. 1337, Валансьєнн — бл. 1405, Шиме[en]) — середньовічний французький письменник, поет та літописець, відомий перед усім своїми «Хроніками», в яких у подробицях висвітлена історія Європи XIV століття. Крім «Хронік» Фруассар написав великий артуріанський роман Меліадор та значну кількість поем і віршів. Хроніки є цінним джерелом для істориків, що спеціалізуються на епосі лицарства. У них також описано події першої половини Столітньої війни.
Життєпис
ред.Про життя Фруассара відомо мало, здебільшого з його власних творів, а також завдяки архівним записам, де про нього згадується, коли він входив до переліку осіб, що отримали дари від тогочасних можновладців. Фруассар походив із містечка Валансьєнн у графстві Ено, що належало тоді Священній Римській імперії, але межувало з Францією. Його батько, можливо, можливо малював геральдику на обладунках лицарів, але свідчення про це непевні. Сам Фруассар, можливо, розпочав свою кар'єру як торгівець, але про це теж не можна говорити з упевненістю, оскільки ліричний герой його віршів не обов'язково повинен бути автобіографічним.
Приблизно у віці 24 років Фруассар покинув Ено, поступивши на службу до Філіппи д'Ено, королеви-консорта англійського короля Едуарда III. На цій службі він залишався до смерті королеви в 1369 році. Офіційна історіографія часто зазначає, що він був придворним поетом, однак на думку Крунена він не мав посади при дворі. Його стосунки з королевою радше були неформальними — він присвячував вірші своїй леді, а вона вряди-годи віддячувала йому подарунками.
Фруассар ставився до своєї роботи серйозно:
- Je suis de nouveau entré dans ma forge pour travailler et forger en la noble matière du temps passé
- «Знову до кузні своєї я увійшов, щоб працювати й кувати шляхетні матеріали часів минулих»
Збираючи матеріали для своїх «Хронік», він відвідав Англію, Шотландію, Уельс, Францію, Фландрію й Іспанію, записуючи свідчення очевидців. Разом з Ліонелем, герцогом Кларенсом, він здійснив мандрівку до Мілана на весілля герцога з дочкою Галеаццо II Вісконті Віолантою. На цьому весіллі були й інші значні письменники: Джеффрі Чосер та Петрарка.
Після смерті Філіппи він мав інших покровителів, зокрема Жанну, герцогиню Брабанту. Серед його винагород був маєток у селищі Естінн, поблизу Шиме. Доходів від маєтку вистачало для подорожей та збору матеріалу. 1395 року він повернувся до Англії, й відчув розчарування від занепаду лицарства.
Невідомо, де і коли він помер. Можливо, його поховали в церкві св. Монегунди в Шиме.
Спадщина
ред.Найбільше Фруассар відомий завдяки своїм «Хронікам», текст яких зберігся в численних ілюстрованих рукописах. Існує понад сто примірників, над якими працювали різні ілюстратори. Дуже відомий примірник, замовлений фламандським шляхтичем Лодевіком ван Грутхусе у 1470-их роках. Він містить 112 мініатюр роботи різних художників із Брюгге.
Англійський композитор Едвард Елгар написав увертюру «Фруассар».
Примітки
ред.- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118536370 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Digitale Bibliotheek voor de Nederlandse Letteren — 1999.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #11903661f // BnF catalogue général — Paris: BnF.
Посилання
ред.- Повне видання Фруассарових Хронік [Архівовано 4 квітня 2014 у Wayback Machine.]