Зусько Михайло Степанович
Михайло Степанович Зусько (24 травня 1972, Ветли, Любешівський район, Волинська область, Україна) — російський військовик, генерал-лейтенант. Командувач 58-ї загальновійськової армії (2020—???). 1-го армійського корпусу окупаційних військ РФ на Донбасі у період літа-осені 2014 року. Учасник російсько-української війни: війни на сході та вторгнення 2022 року.
Михайло Зусько рос. Михаил Зусько | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Генерал-лейтенант | |||||||||
Загальна інформація | |||||||||
Народження | 24 травня 1972 (52 роки) Ветли, Любешівський район, Волинська область, Україна | ||||||||
Alma Mater | Рязанське повітряно-десантне командне училище | ||||||||
Псевдо | Орлов | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Приналежність | СРСР → Росія | ||||||||
Війни / битви | Війна на сході України | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Життєпис
ред.До 12.2011 — начальник штабу 56-ї гвардійської окремої десантно-штурмової Донської козацької бригади.[джерело?]
У 2011—2014 роках — командир 34-ї мотострілецької бригади.[1]
Протягом літа-осені 2014 року очолював 1-й армійський корпус окупаційних військ РФ на Донбасі. На окупованій території користувався псевдо «Орлов».[1][2]
Влітку 2020 року Зусько очолив 58-му загальновійськову армію Південного військового округу РФ.
У 2022 році командував наступом 58-ї загальновійської армії на Миколаївському напрямку.
Санкції
ред.Генерал-лейтенант Зусько Михайло, як військовослужбовць Збройних Сил Російської Федерації несе безпосередню відповідальність за дії, які виконав путінський режим, щодо України. Михайло Степанович Зусько доданий до санкційних списків багатьох країн.[3]
21 червня 2018 року Михайла Зуська занесено до санкційних списків України.[4]
У травні 2022 року запорізькі правоохоронці заочно оголосили підозру Михайлові Зуську, йому інкримінували порушення законів і звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (ч. 2 ст. 28, ч. 1, ч. 2 ст. 438 КК України). За інформацією слідства, у березні 2022 року віддав наказ застосувати нищівні обстріли населених пунктів Запорізької області.[5]
13 грудня 2022 року через вторгнення Росії в Україну потрапив під санкції Великої Британії, як причетний до ракетних ударів по українських містах.[6]
24 лютого 2023 року доданий до санкційного списку Нової Зеландії.[7]
25 лютого 2023 року внесений до санкційного списку всіх країн Євросоюзу за «участь у російській агресивній війні проти України».[8]
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Військовий злочинець, генерал-майор ЗС РФ ЗУСЬКО Михайло Степанович. gur.gov.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ Разведка выследила троих генералов РФ, командовавших боевиками. ЛІГА.Новости. 8 квітня 2016. Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 24 жовтня 2017.
- ↑ ЗУСЬКО Михайло Степанович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №176/2018 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- ↑ Оголошена підозра російському генералу, який наказував обстрілювати цивільну інфраструктуру Запорізької області // 061.ua, 2022-05-26
- ↑ CONSOLIDATED LIST OF FINANCIAL SANCTIONS TARGETS IN THE UK (PDF) (англійська) . Процитовано 15.03.2023.
- ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (en-NZ) . Процитовано 15 березня 2023.
- ↑ Council Decision (CFSP) 2023/432 of 25 February 2023 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32023D0432, 25 лютого 2023, процитовано 15 березня 2023
Матеріали
ред.- Військовий злочинець, генерал-майор ЗС РФ ЗУСЬКО Михайло Степанович. http://gur.gov.ua. ГУР МОУ. Архів оригіналу за 24 жовтня 2017. Процитовано 25 жовтня 2017.
Посилання
ред.- Зусько Михайло Степанович [Архівовано 18 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Центр «Миротворець»