Карабіневич Микола Сильвестрович

Архієпископ Миколай (Карабіневич) (* 1889, Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія (нині Могилів-Подільського району Вінницької області) — 1937, тюрма НКВС СРСР) — архієпископ Української автокефальної православної церкви.

Карабіневич Микола Сильвестрович
ПсевдоМиколай Карабіневич
Народився1889
Серебринці, Кукавська волость, Могилівський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер1937
Діяльністьпресвітер
Відомий завдякиєпископ УАПЦ
Alma materПодільська духовна семінарія
Титулархієпископ
Посадаєпископ
КонфесіяУкраїнська автокефальна православна церква
РодичіКарабіневич Панас Сильвестрович
Брати, сестриКарабіневич Панас Сильвестрович

Брат театрального діяча Польщі Панаса Карабіневича.[1]

Жертва російського окупаційного терору СРСР.

Життєпис

ред.

1909 закінчив Подільську духовну семінарію у м. Кам'янець (нині Кам'янець-Подільський Хмельницької області). 19101912 прослухав курс філософії в Народному університеті А. Шанявського в Москві.

1913 висвячений на священика РПЦ (безпатріаршої), служив настоятелем парафії у с. Качківка (нині село Ямпільського району Вінницької області).

1922 приєднався до УАПЦ після прилюдного диспуту з єпископом Іоанном Теодоровичем.[2]

У квітні 1923, за обранням Могилів-Подільського церковного з'їзду, висвячений у Києві на єпископа.

1923–1927 — єпископ Могилів-Подільський, Тульчинський.[3]

Був делегатом 2-го Всеукраїнського православного церковного собору УАПЦ 17-30 жовтня 1927 як єпископ Могилівської округи.

1926 кафедру мав у селі Яланець колишнього Ямпільського повіту.[4]

На початку 1929 митрополит Микола (Борецький) призначив його на архієрейське служіння до Уманської округи.

Учасник Надзвичайного церковного собору в Києві 28-29 січня 1930, де відбулася «самоліквідація» УАПЦ.

Після ліквідації УАПЦ стає архієпископом УПЦ.[2]

Згодом мешкав у місті Могилів-Подільський, 1934 був тимчасово ув'язнений. Вдруге заарештований 1937 року, а 29 грудня цього року Трійка при Київському обласному управлінні НКВД СССР присудила вбити його за «антирадянську діяльність» (протокол №137).

Розстріляний у Києві 8 січня 1938 року.

Пізніше реабілітований посмертно.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Р. Я. Лаврентій. Карабіневич Панас Сильвестрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. — Т. 12 : Кал — Киї. — 711 с. — ISBN 978-966-02-6472-4.
  2. а б Іван Теодорович. Архієпископ У. А. П. Ц. в Америці й Канаді. — НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — Видавництво «Архангельський глас», Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир, Київська Православна Богословська Академія, 2009. — С. 10.
  3. Ієрархія УАПЦ часів Відродження в Україні (1921–1936)
  4. Іван Власовський Нарис історії Української православної церкви. Ч. 1. — Нью-Йорк, Баунд-Брук, 1961. — С. 143.

Джерела та література

ред.

Література

ред.
  • Зінченко А. Визволитися вірою: Життя і діяння митрополита Василя Липківського. — К., 1997; Перший Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 14-30 жовт. 1921 р.: Документи і матеріали. — Київ-Львів, 1999; Другий Всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ, 17-30 жовтня 1927 р.: Документи і матеріали. — К., 2007.
  • Миколай Карабіневич // Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1962. — Т. 4. — С. 1519—1536.