Карло Мадерно (італ. Carlo Maderno; 1556 , Тічино, район Луґано — 30 січня 1629, Рим) — римський архітектор, учень свого дядька Доменіко Фонтани.

Карло Мадерно
Carlo Maderno
італ. Carlo Maderno
Народження1556(1556)
Тічино, район озера Луґано
Смерть30 січня 1629(1629-01-30)
Рим
ПохованняСан-Джованні-дей-Фіорентіні
КраїнаІталія
ВчителіДоменіко Фонтана
Діяльністьархітектор
Праця в містахРим
Архітектурний стильбароко
Найважливіші спорудиФасади церкви Санта Сусанна, Сант Андреа делла Валлє, палац Маттеї ді Джові,
УчніФранческо Борроміні і Джованні Баттіста Тревано
Нагороди
орден Золотої шпори
Брати, сестриСтефано Мадерно
CMNS: Карло Мадерно у Вікісховищі
Фасад церкви Санта Сусанна

Доробок

ред.

З його будівель у Римі відомі: фасади церков Сант Андреа делла Валлє, Санта Сусана, що являють собою перші приклади популярних у XVII столітті фасадів з двома або декількома, надбудованими один над одним ордерами, а також — палац Маттеї ді Джові, фонтани на площі святого Петра і частково палаццо Барберіні, який закінчили Борроміні та Берніні.

Карло Мадерно увічнив своє ім'я переважно закінченням будівництва (у 1605—1613) собору святого Петра.

Див. також статтю: Собор Святого Петра.
 
Фасад собору Св. Петра від Мадерно

Початковий план Браманте, грецький рівнокінцевий хрест, Карло Мадерно перетворив на латинський подовживши західну частину собору на три гігантські прольоти і спорудивши попереду нього величезні сіни. Фасад собору — також його твір; однак йому не вдалося виконати свій проект повністю: осідання ґрунту не дозволило побудувати вежі на двох кінцях фасаду як передбачалося, які перерізали б одноманітну лінію аттика і надали б йому велику монументальність і гармонію. Мадерно, звеличуваного за життя, зазнав пізніше суворої і не цілком справедливої критики: не можна не поставити йому в заслугу те, що він встояв проти спільного в його час захоплення екстравагантними і дешевими ефектами і намагався при добудові собору святого Петра йти по стопах Браманте і Мікеланджело, в міру можливості не віддаляючись від строгості і благородства їхніх ідей, якщо це йому і не вдалося повністю, то виною тому не стільки відсутність у нього дарування, скільки час, у який він жив — час майже повного занепаду італійського мистецтва.

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  • Domenico Fontana, Della trasportazione dell'obelisco vaticano et delle fabriche di Nostro Signore Papa Sisto V fatte dal Cavallier Domenico Fontana architetto di Sua Santità, libro primo, Domenico Basa, Roma 1590.
  • Giovanni Baglione, Le Vite de' Pittori, Scultori et Architetti dal Pontificato di Gregorio XIII fino a tutto quello d'Urbano VIII, Roma 1642, 307—309.
  • Lione Pascoli, Vite de' pittori, scultori, architetti moderni, I, Roma 1730, (edizione critica a cura di A. Marabottini, ad vocem, Perugia 1992.
  • Antonino Bertolotti, ad vocem, in Artisti lombardi a Roma nei secoli XV, XVI e XVII, Milano 1882.
  • Giorgio Casella, Il testamento di Carlo Maderno, in Bollettino storico della Svizzera italiana, I, 1926, 32-38.
  • Antonio Muñoz, Carlo Maderno, Roma 1922.
  • N. Cafisch, ad vocem, in U. Thieme — F. Becker (a cura di), Allgemeines Lexikon der bildende Künstler, IV, Leipzig 1929, 529—532.
  • Idem, Carlo Maderno: ein Beitrag zur Geschichte der römischen Barockarchitektur, München 1934.
  • P. Frosini, Carlo Maderno, architetto idraulico, in Strenna dei romanisti, XVI, 1955, 323—325.
  • Ugo Donati, Carlo Maderno, architettoticinese a Roma, Lugano 1957.
  • A. Blunt, The Palazzo Barberini: the Contribution of Maderno, Bernini and Pietro da Cortona, in Journal of the Warburg and Courtauld Institutes, 21, 1958, 256—287.
  • B. Toscano, I Barberini, il Maderno e la Fonte i Piazza, in Spoletium. Rivista di arte, storia cultura, VI, 1959, 20-23.
  • Howard Hibbard: Carlo Maderno and Roman Architecture 1580—1630. London 1971.

Посилання

ред.