Каролін Бертоцці
Каролін Рут Бертоцці (англ. Carolyn Ruth Bertozzi; 10 жовтня 1966[5], Бостон, Массачусетс[6]) — американська науковиця у галузі хімії, працювала директором нанотехнологічного дослідницького центру Національної лабораторії імені Лоуренса в Берклі, член Національної Академії Наук, Національної медичної Академії США[7], закордонна член Лондонського королівського товариства. Лавреатка Нобелівської премії з хімії 2022 року[8].
Каролін Рут Бертоцці | |
---|---|
англ. Carolyn Ruth Bertozzi | |
Народилася | 10 жовтня 1966[1] (57 років) Бостон, Массачусетс[2][3] |
Країна | США |
Діяльність | хімік, біохімік, викладачка університету, наукова працівниця |
Alma mater | Гарвардський університет, Каліфорнійский університет в Берклі, Каліфорнійский університет в Сан-Франциско |
Галузь | Хімія |
Заклад | Стенфордський університет |
Вчене звання | Anne T. and Robert M. Bass Professorship in the School of Humanities and Sciencesd |
Аспіранти, докторанти | Mireille Kamarizad |
Членство | Леопольдина Національна академія наук США[4] Американська академія мистецтв і наук Лондонське королівське товариство Національна академія дей-Лінчей |
Брати, сестри | Andrea Bertozzid |
Нагороди | стипендія МакАртура (липень 1999) Член Американської академії мистецтв і наук[d] іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (2018) Presidential Early Career Award for Scientists and Engineersd (2000) |
Особ. сторінка | profiles.stanford.edu/carolyn-bertozzi |
Висловлювання у Вікіцитатах Каролін Бертоцці у Вікісховищі |
Життєпис
ред.Народилася 10 жовтня 1966 року в Бостоні, США. Закінчила в 1988 році Гарвардський університет з відзнакою, отримала спеціальність бакалавр хімії. Під керівництвом Джо Грабовські працювала над створенням фотоакустичного калориметра, була членом товариства Фі Бета Каппа. В 1993 році в Берклі отримала ступінь докторки філософії, працюючи над хімічним синтезом аналогів олігосахаридів. А в рамках посдокторнатури по імунології в Каліфорнійському університеті в Сан-Франциско вивчала дію ендотиліальних олігосахаридів на облегчення агдезії клітин в осередку запалення. В 1996 році повернулася в Берклі, вступивши в штат хімічного факультету. На даний час працює в області глікобіології та біоортогональні реакції хімії[9]. Член Американської академії мистецтв та наук.
Нагороди та визнання
ред.- 1987: Фі Бета Каппа[10]
- 1988: премія Американського інституту хіміків[en] у Новій Англії, Carolyn R. Bertozzi. [Архівовано 13 квітня 2021 у Wayback Machine.] University of California, Berkeley. Abgerufen am 15. November 2011</ref>
- 1988: премія Томаса Гупса[en]
- 1989, 1990: премії видатного аспіранта-інструктора
- 1992: дослідницька премія Брюса Механа[en]
- 1995: премія нового факультету Камілії і Генрі Дрейфусов
- 1996: премія Фонду освіти «Молодий науковець».
- 1996: премія Pew Scholars з біомедицини
- 1997: премія «Новий дослідник у фармакології»
- 1997: стипендія Слоуна[11]
- 1997: премія Гораса Ісбелла в хімії вуглеводів, Американське хімічне товариство
- 1998: премія Бекмана для молодих дослідників[en][12]
- 1998: дослідницька премія GlaxoSmithKline[13]
- 1998: Премія Пританеанського факультету в Берклі[14]
- 1998: премія Бекмана для молодих дослідників[en][15]
- 1999: премія імені Артура Коупа, Американське хімічне товариство[16]
- 1999: премія викладача-вченого Каміллі Дрейфуса[13]
- 1999: стипендія Мак-Артура[17]
- 2000: Президентська премія для початківців вчених та інженерів[en][18]
- 2000: премія факультету хімії Каліфорнійського університету в Берклі[17]
- 2000: премія програми академічного розвитку Merck
- 2001: премія ACS з хімії[en][13]
- 2001: премія Каліфорнійського університету в Берклі[17]
- 2001: премія Дональда Стерлінга Нойса за відмінні досягнення у викладанні студентам[17]
- 2002: Премія Ірвінга Сігала молодим дослідникам Протеїнового товариства[19]
- 2002: член Американської асоціації сприяння розвитку науки
- 2003: член Американської академії мистецтв і наук[20]
- 2004: Дослідницька премія Агнес Фей Морган[en] від Iota Sigma Pi[en]
- 2005: член Національної академії наук США[17]
- 2005: медаль Хавінгі, Лейденский університет
- 2005: Т. З. та Ірмгард Чу заслужений професор хімії[21]
- 2007: ЛГБТ- вчена року[22]
- 2007: Премія Ернста Шерінга[en][23]
- 2008: Премія Лі Кашина «жінки у науці».[19]
- 2008: Міжнародна премія Роя Л. Вістлера з хімії вуглеводів[24]
- 2008: Медаль Вілларда Гіббза[25]
- 2008: член Леопольдини[26]
- 2009: медаль Вільяма Ніколоса[en][27]
- 2009: премія Гаррісона Хова[28]
- 2009: медаль Альберта Гофмана, Університет Цюриха[29]
- 2010: премія Лемельсона[30]
- 2010: премія з біоорганічної хімії, Королівське хімічне товариство
- 2011: член Національної медичної академії[31]
- 2011: премія Тетрагедрона молодим дослідникам з біоорганічної та медичної хімії[32]
- 2011: лекція Емануеля Мерка[en][33]
- 2012: почесний доктор наук Браунського університету[34]
- 2012: меморіальні лекції Вейцмана
- 2012: премія Генріха Отто Віланда[en][35]
- 2012: лекція з біохімії ACS[en]
- 2013: член Національної академії винахідників[en][36]
- 2014: премія Ернеста Орландо Лоуренса
- 2015: нагороди випускникам зі 150-річчя UCSF
- 2016: премія НАН США з хімії[en]
- 2017: національна зала слави винахідників США
- 2017: премія імені Артура Коупа, Американське хімічне товариство[37]
- 2018: іноземний член Королівського товариства.[38]
- 2020: Премія Джона Карті з розвитку науки[39]
- 2020: премія Солвея «Хімія для майбутнього».[40]
- 2020: премія Ф. А. Коттона.[41]
- 2022: премія Вольфа з хімії.[42]
- 2022: Нобелівська премія з хімії.
Важливі публікації
ред.- Mahal L. K., Yarema K. J., Bertozzi C. R. Engineering Chemical Reactivity on Cell Surfaces Through Oligosaccharide Biosynthesis // Science. — 1997. — Т. 276, № 5315. — С. 1125–1128. — DOI:10.1126/science.276.5315.1125.
- Saxon E., Bertozzi C. R. Cell Surface Engineering by a Modified Staudinger Reaction // Science. — 2000. — Т. 287, № 5460. — С. 2007–2010. — DOI:10.1126/science.287.5460.2007.
- Bertozzi C. R., Kiessling L. L. Chemical Glycobiology // Science. — 2001. — Т. 291, № 5512. — С. 2357–2364. — DOI:10.1126/science.1059820.
- Prescher J. A.; Bertozzi C. R. Chemistry in living systems // Nature Chemical Biology. — 2005. — Т. 1, № 1. — С. 13–21. — DOI:10.1038/nchembio0605-13.
- Wang P. G., Bertozzi C. R. Glycochemistry: Principles, Synthesis, and Applications. — New York : Marcel Dekker, 2001. — ISBN 978-0-8247-0538-1.
Примітки
ред.- ↑ http://www.invent.org/honor/inductees/inductee-detail/?IID=535
- ↑ Bertozzi C. R. Chemical approaches to the investigation of cellular systems // Bioorganic & Medicinal Chemistry — Elsevier BV, 2002. — Vol. 10, Iss. 4. — P. 829–840. — ISSN 0968-0896; 1464-3391 — doi:10.1016/S0968-0896(01)00376-5
- ↑ http://magounbiggins.tributes.com/show/Veronica-A.-Bertozzi-93931659
- ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/3005299.html
- ↑ Каролін Бертоцці. Google Arts & Culture (укр.). Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ peoplepill.com. About Carolyn R. Bertozzi: American chemist (1966-) | Biography, Facts, Career, Life. peoplepill.com (амер.). Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ List of Members. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ The Nobel Prize in Chemistry 2022. NobelPrize.org (амер.). Процитовано 5 жовтня 2022.
- ↑ Davis T. Profile of Carolyn Bertozzi : [англ.] // Prot. Natl. Acad. Sci. USA. — 2010. — Vol. 107, № 7. — С. 2737–2739. — DOI:10.1073/pnas.0914469107.
- ↑ Chuang, Theodore D. (7 грудня 1987). Harvard Phi Beta Kappa Inductees Announced | News | The Harvard Crimson. www.thecrimson.com. Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Horace S. Isbell Award. ACS Carbohydrate (амер.). Архів оригіналу за 21 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Carolyn R. Bertozzi. Arnold and Mabel Beckman Foundation. Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 1 серпня 2018.
- ↑ а б в Dr. Bertozzi to Speak at Drug Discovery Symposium. News Center (амер.). 4 листопада 2002. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ 10.14.98 — Carolyn Bertozzi Wins Prytanean Faculty Award <META http-equiv="Last-Modified" content="Wed, 14 Oct 1998 12:00:00 GMT">. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 5 червня 2019.
- ↑ 1998 Beckman Young Investigators Award Recipients. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 17 січня 2013.
- ↑ Arthur C. Cope Scholar Awards. American Chemical Society (англ.). Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ а б в г д Major Awards & Honors | College of Chemistry. chemistry.berkeley.edu. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ President Honors Outstanding Young Scientists. clintonwhitehouse4.archives.gov. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ а б UC Berkeley chemist, biologist, entrepreneur awarded $500,000 Lemelson–MIT Prize | Research UC Berkeley. vcresearch.berkeley.edu. Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Book of Members, 1780–2010: Chapter B (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Архів оригіналу (PDF) за 28 травня 2015. Процитовано 24 червня 2011.
- ↑ 05.03.2005 - Three UC Berkeley faculty named to National Academy of Sciences. www.berkeley.edu. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ NOGLSTP to Honor Bertozzi, Gill, Mauzey, and Bannochie at 2007 Awards Ceremony in February. NOGLSTP. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 19 лютого 2019.
- ↑ Ernst Schering Prize 2007. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 16 січня 2013.
- ↑ The Roy L. Whistler International Award in Carbohydrate Chemistry 2008 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2013. Процитовано 16 січня 2013.
- ↑ Willard Gibbs Award 2008. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ List of Members. www.leopoldina.org. Архів оригіналу за 8 жовтня 2017. Процитовано 8 жовтня 2017.
- ↑ Nichols Medal. newyorkacs.online (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2021. Процитовано 1 червня 2021.
- ↑ Carolyn R. Bertozzi. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
- ↑ Carolyn Bertozzi Wins Harrison Howe Award | February 23, 2009 Issue — Vol. 87 Issue 8 | Chemical & Engineering News. cen.acs.org. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ 2010 Winner of the $500,000 Lemelson-MIT Prize Dr. Carolyn Bertozzi (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.
- ↑ Two UC Berkeley faculty named to Institute of Medicine. Berkeley News (амер.). 30 листопада 2001. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 10 лютого 2020.
- ↑ [[Bioorganic & Medicinal Chemistry Letters]] | Tetrahedron Young Investigator Award 2011: Carolyn R. Bertozzi | ScienceDirect.com. www.sciencedirect.com (en-us) . Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 7 вересня 2019.
{{cite web}}
: Назва URL містить вбудоване вікіпосилання (довідка) - ↑ Merck. Carolyn Bertozzi Awarded 2011 Emanuel Merck Lectureship (PDF). News Release (англ.). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 15 січня 2013.
- ↑ Simmons among nine honorary degree recipients. Brown University. 16 травня 2012. Архів оригіналу за 28 лютого 2014. Процитовано 28 травня 2014.
- ↑ Heinrich Wieland Prize 2012 goes to Carolyn R. Bertozzi. Boehringer Ingelheim Foundation. 18 жовтня 2012. Архів оригіналу за 2 липня 2014. Процитовано 30 червня 2014.
- ↑ Carolyn Bertozzi and George Smoot Elected to National Academy of Inventors | Research UC Berkeley. vcresearch.berkeley.edu. Архів оригіналу за 16 червня 2021. Процитовано 7 вересня 2019.
- ↑ Arthur C. Cope Awards. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 18 березня 2022.
- ↑ Distinguished scientists elected as Fellows and Foreign Members of the Royal Society. The Royal Society. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 9 травня 2018. Процитовано 10 травня 2018.
- ↑ Carolyn Bertozzi. www.nasonline.org. Архів оригіналу за 18 березня 2022. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ Chemistry for the Future Solvay Prize - The 2020 Laureate. Solvay (англ.). Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 5 лютого 2020.
- ↑ F.A. Cotton Medal. chem.tamu.edu. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 9 червня 2020.
- ↑ Wolf Prize in Chemistry 2022. Архів оригіналу за 13 березня 2022. Процитовано 18 березня 2022.
Посилання
ред.- Bertozzi Research Group. Архів оригіналу за 28 січня 2013. Процитовано 15 січня 2013.