Коновалов Микола Семенович

Микола Семенович Коновалов (20 грудня 1907(19071220), село Велика Кіб'я Єлабузького повіту Вятської губернії, тепер Можгинського району Удмуртії, Російська Федерація — 24 жовтня 1993, місто Москва) — радянський державний діяч, 1-й секретар Калінінського і Калінінградського обласних комітетів КПРС. Член ЦК КПРС у 1961—1986 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 5-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 3-го і 6—10-го скликань.

Коновалов Микола Семенович
Народився	7 (20) грудня 1907 село Велика Кіб'я Єлабузького повіту Вятської губернії, тепер Можгинського району Удмуртії, Російська Федерація
Помер	24 жовтня 1993(1993-10-24) (85 років) Москва, Росія
Поховання	Нове Донське кладовище
Громадянство	СРСР,  Росія
Національність	росіянин
Діяльність	політик
Alma mater	Вища партійна школа при ЦК ВКП(б)d (1948)
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в селянській родині.

У лютому — листопаді 1925 року — секретар сільської ради селв Середні Юрі Вотської автономної області. У листопаді 1925 — вересні 1926 року — завідувач каси, заступник завідувача фінансової частини виконавчого комітету Велико-Кіб'їнської волосної ради Вотської автономної області. У 1925—1926 роках — відповідальний секретар Велико-Кіб'їнського волосного комітету комсомолу (РКСМ).

У вересні 1926 — серпні 1928 року — навчання у Вотській обласній школі радянського і партійного будівництва II-го ступеня.

У серпні 1928 — травні 1929 року — пропагандист Можгинського повітового комітету ВКП(б) в Бемижській волості Вотської автономної області.

Член ВКП(б) з 1929 року.

У тавні 1929 — січні 1930 року — голова правління Бемижського сільськогосподарського кредитного товариства Вотської автономної області.

У січні — листопаді 1930 року — завідувач Граховського районного відділу народної освіти Вотської автономної області.

У листопаді 1930 — березні 1931 року — завідувач культурно-пропагандистського відділу Граховського районного комітету ВКП(б).

У березні 1931 — лютому 1932 року — голова виконавчого комітету Граховської районної ради Удмуртської автономної області.

У лютому 1932 — квітні 1933 року — заступник завідувача Удмуртського обласного організаційного відділу.

У квітні 1933 — жовтні 1934 року — голова виконавчого комітету Сюмсинської районної ради Удмуртської автономної області.

У жовтні 1934 — березні 1936 року — голова виконавчого комітету Глазовської районної ради Удмуртської автономної області.

У березні 1936 — грудні 1938 року — 1-й секретар Ярського районного комітету ВКП(б) Удмуртської АРСР.

У грудні 1938 — жовтні 1940 року — 1-й заступник народного комісара землеробства Удмуртської АРСР.

У жовтні 1940 — лютому 1942 року — завідувач організаційно-інструкторського відділу Удмуртского обласного комітету ВКП(б).

У лютому 1942 — січні 1943 року — слухач Вищої школи парторганізатор при ЦК ВКП(б) (не закінчив).

У січні 1943 — жовтні 1946 року — відповідальний організатор, інструктор Управління кадрів ЦК ВКП(б).

У жовтні 1946 — вересні 1948 року — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У вересні 1948 — листопаді 1949 року — інспектор ЦК ВКП(б).

12 листопада 1949 — 5 липня 1951 року — 1-й секретар Калінінського обласного комітету ВКП(б). Одночасно у листопаді 1949 — березні 1950 року — 1-й секретар Калінінського міського комітету ВКП(б).

У липні 1951 — січні 1952 року — інструктор, у січні — грудні 1952 року — заступник завідувача сектора, в грудні 1952 — травні 1953 року — завідувач сектора, в травні 1953 — серпні 1954 року — заступник завідувача сектора організаційно-статутних питань відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КПРС. У серпні 1954 — січні 1956 року — завідувач сектора відділу партійних органів ЦК КПРС.

У січні 1956 — 10 червня 1961 року — 2-й секретар Калінінградського обласного комітету КПРС.

10 червня 1961 — 14 січня 1984 року — 1-й секретар Калінінградського обласного комітету КПРС. Наказав підірвати Кьонігсбергську фортецю.

Встановив рекорд — став найстарішим очільником партійного комітету в СРСР на момент припинення повноважень (звільнення або смерті), був звільнений на 77 році життя, побив рекорд Л.І.Брежнєва, який трохи не дожив до 76 років.

У січні 1984 — грудні 1987 року — член Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З грудня 1987 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 24 жовтня 1993 року. Похований в Москві на Новому Донському цвинтарі.

Нагороди

• три ордени Леніна (27.04.1966, 28.07.1971, 19.12.1977)
• орден Жовтневої Революції (11.12.1973)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (22.08.1957, 13.04.1963)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (13.07.1945)
• орден «Знак Пошани» (18.12.1987)
• медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• медалі

Джерела

• Коновалов Николай Семёнович [Архівовано 6 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)