Лассан Валентин Володимирович
Валентин Володимирович Ласса́н (17 червня 1923, Миколаїв — 2 грудня 2012, Чернівці) — український художник театру; член Спілки радянських художників України з 1964 року.
| Лассан Валентин Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 17 червня 1923 Миколаїв, Одеська губернія, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 2 грудня 2012 (89 років) | |||
| Чернівці, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Діяльність | художник | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 17 червня 1923 року в місті Миколаєві (тепер Україна) в сім'ї військовослужбовця. Середню школу закінчив у Грузинській РСР[1]. Протягом 1938—1943 років навчався у Батумському художньому училищі, був учнем Валеріана Іллюшина, Громова. Брав участь у німецько-радянській війні.
В 1946—1947 роках працював у Львівському театрі опери та балету. З 1947 року — художник-постановник Чернівецького українського музично-драматичного театру; протягом 1964—1966 років працював художником-постановником Красноярського крайового театру імені Олександра Пушкіна. З 1966 по 1990 рік обіймав посаду головного художника Чернівецького українського музично-драматичного театру.
Мешкав у Чернівцях, в будинку на проспекті Незалежності № 68А, квартира № 25, Помер у Чернівцях 2 грудня 2012 року.
Творчість
ред.Оформив понад 200 вистав як професійних так і самодіяльних, концертні програми та урочисті вечори, і багато інших заходів. Серед вистав:
- «Підступність і кохання» Фрідріха Шиллера (1942);
- «Свіжий вітер» Вадима Собка (1950);
- «Перший грім» Сави Голованівського (1957);
- «Свої люди — поквитаємось» Олександра Островського (1958);
- «Вій» за Миколою Гоголем Марка Кропивницького (1959);
- «Севастопольський вальс» Олени Гальпериної, Юлія Анненкова, музика Костянтина Лістова (1961);
- «Острів Афродіти» Алексіса Парніса (1961);
- «Гра без правил» Льва Шейніна (1961);
- «Цирк засвічує вогні» Юрія Мілютіна (1962);
- «Червоні маки» (за романом Володимира Бабляка «Вишневий сад» (1967);
- «Яків Богомолов» Максима Горького (1968);
- «Полум'яні серця» Степана Снігура (1968);
- «Чужа голова» Марселя Еме (1969),
- «Зачарований вітряк» Михайла Стельмаха (1970);
- «Алмазне жорно» Івана Кочерги (1970);
- «Одруження Бєлугіна» Олександра Островського і Миколи Соловйова (1970);
- «Камінний господар» Лесі Українки (1971);
- «Весілля в Тифлісі» Авксентія Цагарелі (1975),
- «Професор Буйко» Якова Баша (1975);
- «Украдене щастя» Івана Франка (1978);
- «Земля» Василя Василька за Ольгою Кобилянською (1980);
- «Птахи нашої молодості» Йона Друце (1981);
- «Філумена Мартурано» Едуардо де Філіппо (1983);
- «В неділю рано зілля копала…» за Ольгою Кобилянською (2003).
Здійснив оформлення ряду вистав народного театру Палацу культури текстильного об'єднання «Восход» (нині Чернівецький міський палац культури): «Сільська честь» П'єтро Масканьї, «Борис Годунов» Модеста Мусоргського (1967), «Ріголетто» Джузеппе Верді (1975), «Катерина» Миколи Аркаса (1980).
Був художником кінофільмів: «Камінний господар» (1971) за Лесею Українкою та «Дума про любов» за Михайлом Стельмахом, що знімалися на Укртелефільмі.
Працював також у галузях монументального і станкового живопису. Писав переважно пейзажі у реалістичному стилі.
Брав участь в обласних, всеукраїнських, зарубіжних виставках з 1961 року.
Окремі картини зберігаються у Чернівецькому художньому музеї та приватних колекціях Австрії, Німеччини, Ізраїлю, Канади[1].
Відзнаки
ред.- почесні звання
- Заслужений художник УРСР з 1973 року;
- Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1981 року;
- ордена і медалі
Примітки
ред.- ↑ а б в Помер відомий чернівецький театральний художник. Час. 3 грудня 2012.
- ↑ Лассан Валентин Владимирович / Память народа.(рос.)
Література
ред.- Лассан Валентин Володимирович // Українські радянські художники : довідник / відпов. ред. І. І. Верба. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 255.
- Лассан Валентин Володимирович // Словник художників України / відпов. ред. М. П. Бажан. — Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — 272 с.;
- Лассан Валентин Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
- Лассан Валентин Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 351. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Лассан Валентин Володимирович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 356. — ISBN 5-88500-071-9.;
- Лассан Валентин Володимирович // Митці Буковини. Енциклопедичний довідник / Т. Дугаєва, І. Міщенко. — Чернівецька обласна організація Національної спілки художників України. — Чернівці : «Золоті литаври», 1998. — Т. 1. Члени Національної спілки художників України 1940—1998. — С. 66. — 1000 прим. — ISBN 966-95431-9-3.;
- Т. В. Сулятицький. Лассан Валентин Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.