Лідія Койдула

естонська поетеса, прозаїкиня, перекладачка і драматургиня

Лідія Койдула
ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen
Ім'я при народженніЛідія Емілі Флорентін Яннсен
ПсевдонімЛідія Койдула, ест. Lydia Koidula
Народилася12 (24) грудня 1843(1843-12-24)
Пярнумаа
Померла30 липня (11 серпня) 1886(1886-08-11) (42 роки)
Кронштадт
·рак молочної залози
ПохованняМетсакальмісту
Країна Російська імперія
Національністьестонка
Діяльністьпоетеса
Сфера роботипоезія і журналістика
Alma materQ31275457? (1861)
Мова творівестонська
Magnum opusMeadow Flowersd і Emajõe ööbikd
БатькоЙохан Вольдемар Яннсен
У шлюбі зEduard Michelsond

CMNS: Лідія Койдула у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Лідія Емілі Флорентін Яннсен (ест. Lydia Emilie Florentine Jannsen, більше відома під псевдонімом Лідія Койдула ест. Lydia Koidula; 12 (24) грудня 1843(18431224), Пярнумаа — 30 липня (11 серпня) 1886) — естонська поетеса, публіцистка та драматургиня.

Життєпис

ред.

Лідія Яннсен народилася у селі Вяндру, повіт Пярну, Ліфляндської губернії (зараз центральна Естонія) у родині журналіста й просвітителя Йохана Яннсена. Сім'я переїхала до містечка неподалік Пярну в 1850 році, де в 1857 році батько почав видавати першу місцеву газету естонською мовою, а Лідія пішла до німецької школи.

В 1864 році Яннсени переїхали до університетського міста Тарту, найпрогресивнішого міста Естонії. Націоналізм, у тому числі публікації мовою нацменшин, був дуже гострою темою в Російській імперії, але указ царя Олександра ІІ був відносно ліберальним, і батькові Лідії вдалося переконати імперську цензуру дозволити йому випустити першу національну естономовну газету в 1864. Обидві, місцева та національна, газети називалися «Кур'єр». Лідія Яннсен писала в обидвох газетах, а також публікувала свої твори окремо. Псевдонім «Койдула» естонською означає «ранкова зоря»[3].

У 1873 році Лідія одружилася з латвійським військовим лікарем Едуардом Мікелсоном та переїхала до Кронштадта, штаб-квартири російських морських збройних сил біля Санкт-Петербурга. Народила трьох дітей. У 1876—1878 роках відвідала з чоловіком Бреслав, Страсбург та Відень. Прожила в Кронштадті 13 років, їздячи на літо до Естонії, але туга за батьківщиною не полишила її.

Лідія Яннсен померла 11 серпня 1886 року після тривалої та тяжкої боротьби з раком молочної залози. Останньою поемою, яку вона написала, була «Естонії, перед смертю» (ест. Enne surma - Eestimaale!).

 
Пам'ятник Лідії Койдулі в Пярну.

Зв'язок з Україною

ред.

Українська поетеса Ліна Костенко створила вірш «Лідія Койдула на чужині»[4].

Бібліографія

ред.
  • Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ : ArtHuss, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
  • Ots.L. The History of Estonian Literature. University of Tartu.
  • Olesk.S & Pillak.P . Lydia Koidula .24.12.1843-11-08.1886. Tallinn. Umara Kirjastus, P.14
  • Nirk.E. Estonian Literature. Tallinn Perioodika. 1987. pp73-77, 79-81, 366
  • Raun.T.U. Estonia and the Estonians. Hoover Institution Press, Standford. 2001. pp 77-79, 188
  • Kruus.O & Puhvel.H. Eesti kirjanike leksikon. Eesti raamat.Tallinn. 2000. pp 210—211

Примітки

ред.
  1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. LIBRIS — 2012.
  3. Ніч на Венері, 2020, с. 139.
  4. Костенко Л. В. Вибране. — К.: Дніпро, 1989. — С. 222. — ISBN 5—308—00376—9.