Матіяш Дзвінка Валентинівна

українська письменниця, перекладачка

Дзвінка Матіяш
Ім'я при народженніДзвенислава
Народилася16 листопада 1978(1978-11-16) (45 років)
Київ, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Україна[1]
Діяльністьписьменниця, перекладачка
Alma materНаціональний університет «Києво-Могилянська академія»
Брати, сестриМатіяш Богдана Валентинівна[1]
Нагороди
Почесна відзнака «За заслуги перед польською культурою»

CMNS: Матіяш Дзвінка Валентинівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Дзвінка (Дзвенислава) Валентинівна Матіяш (нар. 16 листопада 1978, Київ) — українська письменниця та перекладачка.

Життєпис

ред.

Має молодшу сестру Богдану Матіяш (поетесу, перекладачку) та старшу сестру Софію (Раду) Матіяш, черницю монастиря сестер студиток у Львові, яка також перекладає.

1985—1995 — навчалася в спеціалізованій загальноосвітній школі № 129 з поглибленим вивченням англійської мови м. Києва

1995—2002 — навчалася в Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

2002—2006 — навчалася в аспірантурі у Європейському колегіумі польських та українських університетів (Люблін, Польща).

Літературна діяльність

ред.

Матіяш відома як авторка романів «Реквієм для листопаду» та «Роман про батьківщину».

Перекладає з польської та білоруської (зокрема, відома як перекладачка поезії о. Яна Твардовського).

Її казки увійшли до книжки «Зросла собі квітка», присвяченої пам'яті Романа Єненка.

Її письмо продовжує монологічну традицію наративу, що тягнеться в українській літературі від Іздрика і Прохаська, тільки у неї воно ще густіше й більш насичене — можливо, це наступний крок в розвитку жанру, і вже безперечно їй належить звання однієї з найкращих українських стилістів. Її письму притаманний католицький містицизм, аскетична чутливість, а її внутрішні монологи раз-по-раз набувають рис молитовної піднесеності.

Авторка книжок

ред.

Упорядниця

ред.

Переклади окремими книжками

ред.

Нагороди

ред.
  • Почесна відзнака «Заслужений для польської культури» (2014)
  • Нагорода Союзу Українок Америки та Фундації Лесі та Петра Ковалевих за книжку «Історії про троянди, дощ і сіль» (2013).

Примітки

ред.

Посилання

ред.
Інтерв'ю