Паращук Юрій Григорович
Юрій Григорович Паращук (1 липня 1966 року, м. Тальне, Черкаська область, УРСР — 20 лютого 2014 року, Київ, Україна) — громадський активіст, волонтер Євромайдану. Герой України.
Паращук Юрій Григорович | |
---|---|
![]() Пам'ятна дошка на Тальнівській ЗОШ № 1 | |
Народився | 1 липня 1966 Тальне, Черкаська область, Українська РСР |
Помер | 20 лютого 2014 (47 років) Київ, Україна ·смертельне кульове поранення |
Громадянство | ![]() |
Національність | українець |
Місце проживання | Харківська область: Харків |
Діяльність | столяр |
Відомий завдяки | громадський активіст |
Конфесія | християнин |
Діти | син та дві дочки |
Нагороди | |
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/49/Bodies_of_protesters_in_the_hotel_Ukraine_lobby._Clashes_in_Kiev%2C_Ukraine._Events_of_February_20%2C_2014-2.jpg/220px-Bodies_of_protesters_in_the_hotel_Ukraine_lobby._Clashes_in_Kiev%2C_Ukraine._Events_of_February_20%2C_2014-2.jpg)
Життєпис
ред.Юрій Паращук народився 1 липня 1966 року у місті Тальне Черкаської області. Закінчив тальнівську середню загальноосвітню школу № 1. Після закінчення школи переїхав спочатку до Києва, а згодом до Харкова.
У Харкові Юрій працював столяром, був релігійною людиною та патріотом. Коли працював у Москві — навіть там завжди принципово говорив українською. Поїхав на Майдан, бо відчував, що це його місія від Бога[1].
На Майдан приїздив із 1 грудня 2013 року. Вступив до лав «Свободи».[2] Рятував людей, не маючи жодних захисних засобів, навіть шолома[3]. 20 лютого 2014 року на Майдані Незалежності у Києві його вбила снайперська куля. Снайпер поцілив йому в потилицю під час відступу силовиків із барикад на Інститутській вулиці.
У Юрія залишилася мати Юзефа Іванівна (живе у Тальному, перед цим перенесла інсульт), син від першого шлюбу, дружина і дві прийомні доньки.
Похований у м. Тальне[4].
Нагороди
ред.- Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[5]
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[6]
Вшанування пам'яті
ред.Меморіальна дошка на честь харківських героїв Небесної сотні на стіні Іоано-Богословського храму - 21 вересня 2021 року відкрита меморіальна дошка на стіні Іоано-Богословського храму ПЦУ в Харкові[7].
Примітки
ред.- ↑ Убитый харьковчанин Юрий Паращук считал, что быть на майдане — его миссия от Бога.
- ↑ «Нам дуже болить»: Харківські побратими приїхали на похорон бійця «небесної сотні» до Тального / 24 лютого 2014, Новини Черкас та Черкаської області
- ↑ Пам'ятаємо! Не забудемо! [Архівовано 3 грудня 2014 у Wayback Machine.].
- ↑ У Тальному попрощалися з загиблим на Майдані Юрієм Паращуком. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 24 лютого 2014.
- ↑ Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015
- ↑ У Харкові відкрили меморіальну дошку на честь трьох Героїв Небесної Сотні. Харківська обласна військова адміністрація. 21 вересня 2021. Процитовано 7 січня 2024.