Прохоров Олександр Володимирович

Олекса́ндр Володи́мирович Про́хоров (рос. Александр Владимирович Прохоров, нар. 18 червня 1946, Берестя — пом. 7 січня 2005, Москва) — радянський футболіст, воротар. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ф
Олександр Прохоров
Особисті дані
Повне ім'я Олександр Володимирович Прохоров
Народження 18 червня 1946(1946-06-18)
  Берестя, СРСР
Смерть 7 січня 2005(2005-01-07) (58 років)
  Москва
Поховання Востряковський цвинтар
Зріст 176 см
Вага 76 кг
Громадянство  СРСР
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1965 СРСР «Неман» (Гродно) 29 (-?)
1966–1967 СРСР «Динамо» (Мінськ) 11 (-10)
1968–1970 СРСР «Металург» (Запоріжжя) 60 (-?)
1970–1971 СРСР «Динамо» (Київ) 18 (-18)
1972–1975 СРСР «Спартак» (Москва) 92 (-87)
1976 СРСР «Динамо» (Київ) 1 (0)
1976–1978 СРСР «Спартак» (Москва) 51 (-58)
1978 СРСР «Червона Пресня» ? (-?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1976 СРСР СРСР 3 (-3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1979–1980 СРСР «Авангард» (Петропавловськ)
1981 СРСР «Меліоратор»
1981 СРСР «Шахтар» (Караганда)
1982 СРСР «Меліоратор»
1983–1984 СРСР «Шахтар» (Караганда)
1985 СРСР «Цілинник»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Спартак» (Москва), а також національну збірну СРСР.

Клубна кар'єра

ред.

У дорослому футболі дебютував 1965 року виступами за «Неман» (Гродно), в якій провів один сезон, взявши участь у 29 матчах чемпіонату.

Згодом грав у складі «Динамо» (Мінськ), «Металурга» (Запоріжжя) та «Динамо» (Київ), проте в жодному з клубів надовго не затримався.

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Спартак» (Москва), до складу якого приєднався 1972 року. Відіграв за московських спартаківців наступні чотири сезони своєї ігрової кар'єри. У першому сезоні в московському клубі був переважно дублером Юрія Дарвіна, а з 1973 року став основним голкіпером клубу. Відзначався досить високою надійністю, пропускаючи в іграх чемпіонату в середньому менше одного голу за матч, за що 1974 та 1975 року визнавався журналом «Огоньок» найкращим воротарем СРСР..

Протягом 1976 року недовго знову виступав за «Динамо» (Київ), але того ж року повернувся назад до «Спартака» (Москва). Цього разу провів у складі його команди три сезони. Граючи у складі московського «Спартака» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

Завершив професійну ігрову кар'єру у нижчоліговому клубі «Червона Пресня», за яку виступав протягом 1978 року.

Виступи за збірну

ред.

1976 року провів у складі національної збірної СРСР три матчі, в яких пропустив три голи.

Крім того брав участь в літніх Олімпійських іграх 1976 року у місті Монреаль (Канада), на яких разом зі збірною дійшов до півфіналу і став бронзовим призером змагань.

Кар'єра тренера

ред.

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1979 року, очоливши тренерський штаб клубу «Авангард» (Петропавловськ).

В подальшому очолював команди «Меліоратор» та «Шахтар» (Караганда).

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Цілинник», команду якого Олександр Прохоров очолював як головний тренер 1985 року.

Помер 7 січня 2005 року на 59-му році життя у місті Москва.

Титули і досягнення

ред.

Посилання

ред.