Підривач боєприпасу

Підрива́ч, підривни́к — пристрій, призначений для підриву основного заряду боєприпасів (артилерійського снаряда, міни, авіабомби, бойової частини ракети, торпеди).

Підривачі, встановлені на снарядах

Підривачі

За принципом спрацьовування підривачі поділяються на контактні (ударні) і неконтактні.

Підривач артилерійського снаряда, 1936

Перший, найпростіший підривач, який розробив А. Нобель для забезпечення надійного вибуху винайденого ним динаміту, складається з капсуля й детонатора. Ініціюючим імпульсом у ньому був вогонь. Згодом у арміях різних країн поширились ударні підривачі, які домінують протягом останніх 100 років.

Контактні підривачі

• Ударної дії — спрацьовують від удару об поверхню.
• Натискної дії — спрацьовують від натиску на чутливий датчик.

Неконтактні підривачі

• Автоматичні, поділяють за типом впливу:
  • магнітний,
  • оптичний,
  • радіопідривач та ін.

• Дистанційно керовані.

Підривачі індукційного типу мають індукційний датчик (вихровий генератор), що забезпечує підрив БЧ при проходженні ракети/снаряда поблизу металевої обшивки цілі. При прямому влученні підрив БЧ здійснюється дублюючим контактним підривачем.

Див. також

• Капсуль-детонатор
• Мінний підривач МУВ

Посилання

• [1] [Архівовано 10 грудня 2009 у Wayback Machine.]