Радіоінтерферометрія з наддовгою базою
Радіоінтерферометрі́я з наддо́вгою ба́зою — метод вимірювання координат радіоджерел за допомогою інтерферометрів, рознесених на великі відстані (понад 1000 км). Об'єктами спостережень є радіоджерела далекого космосу з незначними власними рухами, здебільшого квазари, активні ядра галактик[1].
Метод застосовується для складання астрономічних каталогів, визначення параметрів обертання Землі, побудови координатних систем (зокрема, міжнародної небесної координатної системи та міжнародної наземної координатної системи).
Див. також
ред.- Укргеокосмомережа
- Українські радіоінтерферометри Академії Наук
- Український Т-подібний радіотелескоп-2
- Український радіоінтерферометр Академії Наук - 2
- Європейська РНДБ-мережа
- Радіоінтерферометр
- HALCA — космічний радіотелескоп для інтерферометрії з наддовгою базою
Джерела
ред.- ↑ Радіоінтерферометрія з наддовгою базою // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 392. — ISBN 966-613-263-X.
|
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |