Толстая Софія Андріївна

Графиня Софія Андріївна Толстая (до шлюбу Берс, 22 серпня 1844 — 4 листопада 1919) — російська письменниця, перекладачка, видавчиня творів свого чоловіка Льва Толстого.

Толстая Софія Андріївна
рос. Софья Толстая
Народилася	22 серпня (3 вересня) 1844 Pokrovskoye-Streshnevod, Московська губернія, Російська імперія
Померла	4 листопада 1919(1919-11-04)[…] (75 років) Ясна Поляна, Тульська губернія, Російська СФРР ·хвороба
Країна	Російська імперія  Російська республіка  Російська СФРР
Діяльність	письменниця, автобіографка, авторка щоденника, біограф, фотографка
Знання мов	російська
Титул	графиня
Рід	Толстіd
Батько	Andrey Bersd
Мати	Lyubov Islavinad
У шлюбі з	Толстой Лев Миколайович
Діти	Толстая Олександра Львівнаd, Толстой Сергій Львовичd, Сухотіна-Толстая Тетяна Львівна, Толстой Ілля Львовичd, Лев Львович Толстойd, Maria L'vovna Tolstayad, Mikhail Tolstoyd і Andrey Tolstoyd
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Софія Андріївна — друга дочка лікаря Московської палацової контори дійсного статського радника Андрія Євстахієвича Берса (1808—1868), що походив по батькові з німецьких дворян, і Любові Олександрівни Іславіної (1826—1886), що походила з купецької сім'ї. У молодості батько служив лікарем у московській барині Варвари Петрівни Тургенєвої і мав від неї дитину, Варвару Житову, яка таким чином стала єдинокровною сестрою Софії Толстої і єдиноутробною — Івану Тургенєву. Іншими дітьми подружжя Берс були дочки Єлизавета Андріївна Берс (1843—?) і Тетяна Андріївна Кузьминська (1846—1925) і п'ять синів: орловський віце-губернатор Олександр Андрійович (1845—?), статські радники Петро Андрійович (1849—1910) та Степан Андрійович (1855—?), а також Володимир (1853—?) і В'ячеслав (1861—?). Правнучка першого міністра освіти П. В. Завадовського.

Софія народилася на дачі, яку знімав її батько, поблизу садиби Покровське-Стрешнєво, і аж до одруження Софії Берси проводили там кожне літо.

Отримавши добру домашню освіту, Софія в 1861 році склала іспит на звання домашньої вчительки в Московському університеті, причому виділилася твором російською мовою, поданим професору Тихонравову, на тему «Музика». У серпні 1862 року вона їздила з родиною до діда Ісленьєва Олександра Михайловича в маєток його законної дружини Софії Олександрівни (до шлюбу Жданової) в селі Івіци Одоєвського повіту Тульської губернії і по дорозі гостювала у Л. М. Толстого в Ясній Поляні. 16 вересня того ж року Толстой зробив Софії Барс пропозицію; через тиждень, 23 числа, відбулося їхнє весілля, після якого Софія Толстая на 19 років стала мешканкою села, зрідка виїжджаючи до Москви.

З Толстим в Ясній Поляні, за півтора місяці до смерті письменника (1910)

Перші роки подружнього життя були найщасливішими. Чоловік у щоденнику після одруження писав: «Неймовірне щастя… Не може бути, щоб це все скінчилося лише життям». Приятель Толстого В. П. Борисов в 1862 році про подружжя зауважив: «Вона — неймовірно гарна. Здраво розумна, проста і нехитромудра — у неї повинно бути і багато характеру, тобто воля її у неї в команді. Він в неї закоханий до Сіріусов. Ні, все ще не заспокоїлася буря в його душі — принишкла з медовим місяцем, а там напевно, пройдуть ще урагани і сердитого моря шуму». Ці слова виявилися пророчими, в 1880-1890-ті роки, внаслідок зміни поглядів Толстого на життя, у сім'ї стався розлад. Софія не розділяла нових ідей чоловіка, його прагнень відмовитися від власності, жити своєю, переважно фізичною працею. У книзі «Моє життя» вона писала: «…Він чекав від мене, бідний, милий мій чоловік, того духовного єднання, яке було майже неможливо при моєму матеріальному житті та турботах, від яких втекти було неможливо і нікуди. Я не зуміла б розділити його духовне життя на словах, а призвести його в життя, зламати його, тягнучи за собою цілу велику сім'ю, було немислимо, так і непосильно».

Протягом багатьох років Софія Толстая залишалася вірною помічницею чоловіка в його справах: перекладачкою, секретаркою, видавчинею його творів.

Художник Леонід Пастернак, близько знайомий з родиною Толстих, про неї зауважив: «…Вона в багатьох відношеннях була великою, видатною людиною — в пару Льву Миколайовичу… Софія Андріївна сама по собі була великою особистістю». Володіючи тонким літературним чуттям, вона писала повісті, дитячі оповідання, мемуарні нариси. Протягом всього свого життя, з невеликими перервами, Софія Толстая вела щоденник, про який говорять як про помітне та своєрідне явище в мемуаристиці та літературі про Толстого. Її захопленнями були музика, живопис, фотографія.

Про «матеріальне життя та турботи» Софії Толстої можна судити з її щоденника. 16 грудня 1887 року вона писала: «Цей хаос незліченних турбот, що змінюють одна іншу, мене часто призводить до шаленого стану, і я втрачаю рівновагу. Адже легко сказати, але у всяку дану хвилину мене турбують: учні та хворі діти, гігієнічний і, головне, духовний стан чоловіка, великі діти з їх справами, боргами, дітьми та службою, продаж та плани Самарського маєтку…, видання нове і 13 частина із забороненою „Крейцеровою сонатою“, прохання про розділи з овсянниківським попом, коректури 13 тома, нічні сорочки Міші, простирадла і чоботи Андрійкові; не прострочити платежі по дому, страхування, повинності по маєтку, паспорти людей, рахунки та ін. та ін. — і все це неодмінно безпосередньо має торкнутися мене».

Знаючи про те, що її роль у житті Льва Толстого оцінювалася неоднозначно, вона писала: «…Нехай люди поблажливо поставляться до тієї, якій, може бути, непосильно було з юних років нести на слабких плечах високе призначення — бути дружиною генія і великої людини». Догляд і смерть чоловіка важко вплинули на Софію Толстую, вона була глибоко нещасна, не могла забути, що перед його смертю не бачила чоловіка в свідомості. 29 листопада 1910 року писала у «Щоденнику»: «Нестерпна туга, докори сумління, слабкість, жалість до страждань, по покійному чоловікові… Жити не можу».

Після смерті чоловіка Толстая продовжила видавничу діяльність, випустивши свою переписку з чоловіком, завершила видання зібрання його творів.

Останні роки життя провела в Ясній Поляні, де померла 4 листопада 1919 року. Похована на Кочаковському цвинтарі, недалеко від Ясної Поляни.

Діти

З дітьми

В шлюбі народила 13 дітей, п'ятеро з яких померли в дитинстві:

1. Сергій (1863—1947), композитор, музикознавець.

2. Тетяна (1864—1950), в 1917—1923 роках зберігачка музею-садиби «Ясна Поляна»; c 1899 одружена з Михайлом Сергійовичем Сухотіним.

3. Ілля (1866—1933), письменник, мемуарист. У 1916 році покинув Росію і виїхав до США.

4. Лев (1869—1945), письменник, скульптор. В еміграції у Франції, Італії, потім у Швеції.

5. Марія (1871—1906), з 1897 одружена з князем Миколою Леонідовичем Оболенським (1872—1934).

6. Петро (1872—1873)

7. Микола (1874—1875)

8. Варвара (1875—1875)

9. Андрій (1877—1916), чиновник особливих доручень при тульському губернаторі.

10. Михайло (1879—1944). У 1920 році емігрував, жив у Туреччині, Югославії, Франції та Марокко.

11. Олексій (1881—1886)

12. Олександра (1884—1979), помічниця батька.

13. Іван (1888—1895).

Кіновтілення

• В фільмі Якова Протазанова «Відхід великого старця» (1912) роль Софії Толстої зіграла американська акторка, яка використовувала російський псевдонім Ольга Петрова. Фільм був заборонений до показу в Росії на прохання родини Толстого.
• У фільмі Сергія Герасимова «Лев Толстой» (1984) Толстую зіграла Тамара Макарова.
• Британська акторка Гелен Міррен виконала роль Толстої в біографічній стрічці «Остання неділя» у 2009 році, а Льва Толстого в картині зіграв Крістофер Пламмер. Обоє за свої ролі отримали номінації на премію «Оскар».