Фригійський лад — один із давньогрецьких та середньовічних ладів. Названо відповідно до назви історичного регіону Греції — Фригії, звідки, імовірно, він походив.

Давньогрецька музика

ред.

В давньогрецькій системі фригійський лад розглядався як октавний, складений з двох фригійських тетрахордів.  

Давньогрецький фригійський лад

Більшість філософів називали такий лад екстатичним і пов'язували з культом Діоніса, фригійський лад згадується Евріпідом у п'єсі «Вакханки»[1]. В цьому відношенні фригійський лад протиставляли дорійському ладу, що вважався ладом мужності і пов'язувався з культом Аполлона. Більш лояльно ставився до фригійського ладу Платон — він вважав, що фригійський лад передає мир і спокій, за що був підданий критиці Аристотелем.

Сучасна теорія музики

ред.

В результаті плутанини, допущеної анонімним середньовічним автором IX століття, починаючи з середньовіччя і до сучасності давньогрецький фригійський лад був перейменований у дорійський, тоді як давньогрецький дорійський став фригійським.

В сучасній теорії музики фригійським називається лад, що схожий на натуральний мінор, але відрізняється низьким другим ступенем, наприклад:

 

Примітки

ред.
  1. див. напр. рядок 130 в перекладі А.Содомори [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.]

Джерела

ред.