Хозарська мова — мертва мова хозарів. Належить до тюркських мов, імовірно, до булгарської групи.

Хозарська
Поширена вбула поширена в Понтійському степу
РегіонМертва мова
Писемністьдавньотюркське рунічне письмо
КласифікаціяАлтайська
 Тюркська
  Булгарська
   
Офіційний статус
Коди мови
ISO 639-1none
ISO 639-3zkz

Текстів не виявлено. Відомо три твори хозарського походження, написаних давньоєврейською мовою, що нею послуговувалась еліта, яка сповідувала юдаїзм (див. єврейсько-хозарське листування, Київський лист). Самі хозари користувалися різновидом рунічної писемності, що відома по окремих епіграфічних написах, але поки не дешифрована.

Тюркська абетка, використана в Київському листі

З іншомовних письмових джерел (насамперед арабських і візантійських) відомо близько 60 хозарських особистих імен і кілька географічних назв. Серед них виділяються окремі іменники, наприклад, bulan — «лось», čiček — «квітка», прикметники: alp — «доблесний», позначення кольорів: sār — «білий», sārïg — «жовтий» тощо. Більшість неюдейських імен і титулів — тюркські. Висновок про належність хозарської до булгарської підгрупи, яка, у свою чергу, є найархаїчнішою серед західних тюркських мов, базується на аналізі слова «Саркел», що вважається еталонним (тобто достовірно не запозиченим) і має характерні ознаки цієї гілки (ротацизм і ламбдаїзм); а також на свідченні арабських авторів ал-Істахрі та Ібн-Хаукаля, що відзначали схожість мов булгарів і хозарів з одного боку, і несхожість хозарської мови з говірками інших тюрків — з іншого.

Із сучасних мов найближча до хозарської — чуваська.

Посилання

ред.