Чаковський Олександр Борисович

Чаковський Олександр Борисович
Чаковский Александр Борисович
Народився13 (26) серпня 1913(1913-08-26)
Санкт-Петербург
Помер17 лютого 1994(1994-02-17) (80 років)
Москва
ПохованняКунцевський цвинтар
ГромадянствоСРСР СРСРРосія Росія
Національністьєврей
Діяльністьпрозаїк, публіцист
Alma materЛітературний інститут імені Горького
Мова творівросійська
Напрямоксоціалістичний реалізм
Жанрроман, повість
ЧленствоСП СРСР і ЦК КПРС
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих
Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих

Олекса́ндр Бори́сович Чако́вський (13 (26) серпня 1913(19130826) — 17 лютого 1994) — радянський письменник, сценарист і публіцист. Герой Соціалістичної Праці (1973). Кандидат у члени ЦК КПРС у 1971—1986 роках. Член ЦК КПРС у 1986—1990 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.

Біографія

ред.

Народився 13 (26) серпня 1913(19130826) року в місті Санкт-Петербург у сім'ї лікаря. Єврей[1]. Дитячі роки провів у Самарі, де у 1930 році закінчив середню школу.

Переїхав до Москви, працював монтером на електромеханічному заводі. Тоді ж розпочав друкуватись у багатотиражній газеті. Згодом навчався на вечірньому відділенні юридичного інституту й працював у штаті редакції газети Московського військового округу «Красный воин» (Червоний воїн).

У 1938 році закінчив літературний інститут імені М. Горького, пізніше — аспірантуру Московського інституту історії, філософії та літератури.

Учасник німецько-радянської війни з січня 1942 року. Майор адміністративної служби О. Б. Чаковський був письменником газети Волховського фронту «Фронтовая правда» (Фронтова правда). Навесні 1942 року як спеціальний кореспондент газети перебував у блокадному Ленінграді. У 1944 році переведений до газети 3-го Прибалтійського фронту «За Родину!» (За Батьківщину!).

По закінченні війни перебував у творчому відрядженні на Південному Сахаліні та Курильських островах.

У 1951 році відвідав Корею, де тоді йшла війна.

У 1955—1962 роках обіймав посаду головного редактора журналу «Иностранная литература» (Іноземна література). У 1962 році створив і очолив «Литературную газету» (Літературна газета), на посаді головного редактора якої перебував до 1988 року.

З 1962 року — секретар правління Спілки письменників СРСР.

Мешкав у Москві, де й помер 17 лютого 1994 року. Похований на Кунцевському цвинтарі.

Твори

ред.

Романи

ред.
  • «Це було в Ленінграді» (трилогія):
    • Військовий кореспондент (1944);
    • Ліда (1946);
    • Мирні дні (1947).
  • «У нас вже ранок» (1949).
  • «Шляхи, які ми обираємо» (1960).
  • «Блокада» (1968—1975).
  • «Перемога» (1978—1981, екранізований).
  • «Незакінчений портрет» (1984).
  • «Нюрнберзькі привиди» (1990).

Повісті

ред.
  • «Луїза Мішель» (1940).
  • «Хван Чер стоїть на варті» (1952).
  • «Рік життя» (1957).
  • «Світло далекої зорі» (1963, екранізована).

Публіцистика

ред.
  • «Анрі Барбюс: літературний портрет» (1940).
  • «Мартін Андерсен-Нексе» (1940).
  • «Кого фашисти зпалюють (сторінки з життя Генріхі Гейне)»(1941).
  • «Література, політика, життя» (1982).

Драматургія

ред.
  • «Дорогами життя».
  • «Час тревог» (1965).
  • «Наречена» (1966).

Кіносценарії

ред.

Нагороди і почесні звання

ред.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 серпня 1973 року за видатні заслуги у розвитку радянської літератури, плідну громадську діяльність Чаковський Олександр Борисович удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна та медалі «Серп і Молот».

Також нагороджений трьома орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня (06.04.1985), Червоної Зірки (15.02.1944), медалями.

Премії

ред.

Примітки

ред.
  1. [Нагородний лист на О. Б. Чаковського на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 20 серпня 2013. Нагородний лист на О. Б. Чаковського на нагородження орденом Червоної Зірки(рос.)]

Посилання

ред.