Чере́ха клепа́рівська (‘Griotte de Kleparow’ у міжнародній літературі) — це сорт (культивар) вишні звичайної (Prunus cerasus), виведений у Клепарові — передмісті Львова і який славився великими розмірами та смаком далеко за межами Львова і був дуже популярний до початку 20 століття.

Череха клепарівська
Листя і плоди (незрілі) «черехи клепарівської». При дозріванні плоди темно коричнево-червоного кольору.
РідСлива (рід) (Prunus)
ВидВишня звичайна
Батьки гібридуСорт Prunus cerasus або гібрид
Prunus cerasus × Prunus avium
Сорт‘Griotte de Kleparow’
ПоходженняРіч Посполита м. Клепарів, Львів, XVI століття
CMNS: Череха клепарівська у Вікісховищі

Походження та історія

ред.

Череха клепарівська виведена та спочатку вирощена в історичній місцевості Клепарів, зараз у Шевченківському районі міста Львова. Мешканці Клепарова займалися городництвом і садівництвом і місцевість славилася своїми садами й виноградниками.

Батьки невідомі, але це напевно сорт вишні звичайної — типу гріоти, або морелі, в яких плоди темно-червоні, майже чорні, кисло-солодкого смаку, із забарвленим соком. Гріоти відрізняються від вишні типу аморелей, де сік не забарвлений, плоди світло-рожеві, не дуже кислі.

Одне джерело стверджує, що Череха клепарівська є гібридом вишні звичайної (Prunus cerasus) і черешні (Prunus avium).[1]

1555 року у Львові видано указ, який зобов'язував оберігати цей сорт дерева і заохочував його культивування.[1] Цей сорт став дуже популярний у XVIII і XIX століттях, а його вирощування поширилося на інші частини Європи, Сполучених Штатів,[2] та Австралії.[3]

Перший науковий опис цього сорту дерева був опублікований у 1792 році Йоганном Крафтом в його «Pomona Austriaca».[4] Перша згадка черех в англійській літературі під назвою ‘Griotte de Kleparow’ відома з 1831 р.[5] З того часу воно стало найбільш вживаною назвою цього сорту в міжнародній ботанічній і помологічній літературі.

В Україні вирощування черехи занедбано в 1930-х роках і, ймовірно, цей сорт тут зник. До кінця 20 століття у всьому світі число вишневих сортів різко скоротилося, і цей сорт або цілковито зник, або не вирощується комерційно, хоча і є деякий інтерес до його збереження у Франції в товаристві збереження і вирощування старих традиційних фруктових дерев.[6]

Повернення до Львова

ред.

В 2021 році група активістів розпочала Ініціативу із повернення клепарівських черех до Львова[7][8]. У польському розпліднику придбали 10 сертифікованих саджанців черехи, які навесні 2022 були висаджені у Ботанічному саду Львівського університету. Було анонсовано також можливість придбати сертифіковані саджанці львів'янам, зокрема мешканцям Клепарова[9], проте через повномасштабне вторгнення процес сповільнився

Опис

ред.
 
Варіація плодів 'Griotte de Kleparow'. Плід ліворуч є типовішої форми. (Ілюстрація з Illustriertes Handbuch der Obstkunde, 1875). Ілюстрація плоду праворуч з Dictionnaire de Pomologie, 1877.

Характеристики ‘Griotte de Kleparow’ описано в ряді документів:[2][10][11]

Дерево: Високе, велике, продуктивне. Гілки довгі, тонкі, звисаючі, світло-зелені з червоним відтінком, перидерма при основі світла.

Листя: літнє листя світло-зеленого кольору з червоним відтінком. Велике листя, овальне і розширене, сильно зубчасте, з довгим гострим кінцем, увігнуте вздовж центральної жилки; на міцних і коротких стеблах, що є яскраво-червоні і не мають залоз. Прилистки середньої довжини, злегка видовжені в основі, сильно зубчасті. В період плодоношення листя набагато більше, має короткий кінець, зморщене при основі, і більш яскраво-зелене.

Квітки: середнього, радше малого розміру. Еліптично-округлі, увігнуті пелюстки, що частково перекривають одна одну. Чашечка коротка, досить велика, майже гостра. Має виразні червоні переділки і міцні, короткі квітконіжки.

Плоди: середнього розміру, як правило, ростуть парами, округло-серцеподібні з округлої-сплющеної сторони, часто стиснуті; шов дрібний, часто лінія. Стебло довге, тонке, вставлене в широку і глибоку порожнину. Жорстка шкіра, що не віділяється від м'якоті, блискуча, темно-коричнево-червона, темно-чорна при дозріванні. Стебло довжиною 50 мм. Плоди дозрівають в кінці липня.

М'якоть: ніжна, волокниста, від світлого до темного кольору, соковита, з багатим, солодким і суб-кислим смаком, ароматна, якість середня.

Кісточка: невелика, пихата, майже сферична.

Розмноження: сорт можна виростити з насіння.

Використання

ред.

Цей сорт став популярним в Європі для столового вжитку (десерту) і для виготовлення вишневого соку.[12]

У Німеччині в 1824 році, Ліпполд Боуманн описав цей сорт отак:

  Дуже помітна вишня з соком темно-коричневого кольору, з терміном дозрівання в серпні, так само хороша для варення, як і для вишневого соку. Дерево стає дуже велике, і дуже плодюче, оскільки плодить щорічно і рясно і не страждає від морозу.[13]  

У Сполучених Штатах, 1837 р. розсадницький каталог пропонував вирощені черехи на продаж за $ 0,75 до $ 1,00 кожна, і описував їх так: «середнього росту, компактної і сферичної форми; яка витримує суворий північний клімат». Також заявлялося, що сорт був «найшанованішим за якість» і «найкращий для пирогів, вина та варення».[2] У Великій Британії, в 1842 р. сорт був вказаний як один з 61 вишневих різновидів «гідних для вирощування» і який є корисним для столу (десерту).[14]

Інші назви

ред.

Сорт має багато синонімів в ботанічній і помологічній літературі. Деякі синонімі включають в себе:

  • Череха клепарівська[15]
  • Griotte de Kleparow[5]
  • Prunus caproniana Schübl. var. kleparoviensis Zaw.[16]
  • Belle de Kleparow[17]
  • Belle Polonaise[18]
  • Bonne Polonaise[13]
  • Cerise de Kleparow[18]
  • Czerecha kleparowska
  • Griotte Kleparite[11]
  • Kleparovka[18]
  • Kleparovoska[11]
  • Kleparower Süssweichsel[12]
  • Kleparower Weichsel[14]
  • Kleparower[13]
  • Kleparowska[19]
  • Pohlnische Weichsel[4]
  • Polnische grosse Weichsel[4]
  • Polnische Kirsche[11]
  • Polnische Weichsel[18]
  • Ratafia polonica[18]

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б Ілько Л. (2003) Львів понад усе. «Піраміда», Львів ISBN 966-7188-70-1
  2. а б в William Prince & Sons (1837) Annual catalogue of fruit and ornamental trees and plants cultivated at the Linnean Botanic Garden and Nurseries. William Prince & Sons, New York. (англ.)
  3. Catalogue Fruit Trees. Experimental Garden, Survey Paddock, Richmond, Melbourne [Архівовано 12 червня 2011 у Wayback Machine.]. (1863) Wilson & Mackinnon, East Melbourne. (англ.)
  4. а б в Kraft, Johann (1792). Pomona Austriaca. Abhandlung von den Obstbäumen: worinn ihre Gestalt, Erziehung und Pflege angezeigt und beschrieben wird. Gräffer, Vienna (нім.)
  5. а б Royal Horticultural Society (1831). A catalogue of the fruits cultivated in the garden of the Horticultural Society of London. 2nd Edition. Printed for the Society, by W. Nicol, Clevelend Row. (англ.)
  6. «Quelques cerises du „Montbéliard“ et du Doubs (20 variétés)» [Архівовано 6 серпня 2009 у Wayback Machine.] (фр.)
  7. Клепарівські черехи. Клепарівські черехи повертаються до Львова (укр.). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  8. Тільки у Львові – клепарівські черехи. Забутий черешневий смак повернуть містові. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  9. Клепарівські черехи: відродження гастрономічного бренду Львова. Радіодень| 22 грудня — СУСПІЛЬНЕ | ЛЬВІВ. lv.suspilne.media. Архів оригіналу за 27 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021.
  10. Pomologie Générale [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (1882) Vol. 11, p.150] (фр.)
  11. а б в г Hedrick, U. P. (1914). The Cherries of New York. Report of the New York Agricultural Experiment Station for the Year 1914. Vol.2, Albany, J. B. Lyon company, state printers. (англ.)
  12. а б Lucas E., Oberdieck G. (1875) Illustriertes Handbuch der Obstkunde. [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.] Stuttgart. (нім.)
  13. а б в Lippold, J. F., Baumann, G. (1824) Taschenbuch des verständigen gärtners, Vol. 1, J. G. Cotta's chen Buchhandlung, Stuttgart. (нім.)
  14. а б Royal Horticultural Society (1831). A catalogue of the fruits cultivated in the garden of the Horticultural Society of London. 3rd Edition. Printed for the Society, by W. Nicol, Clevelend Row. (англ.)
  15. «Вишня» [Архівовано 28 лютого 2012 у Wayback Machine.] Енциклопедія українознавства (1993) том.1, Львів
  16. Woloszczak, E. (1904) «Flora Polonica exsiccata». Botanisches Zentralblatt, Cassell. (нім.)
  17. Bulletin (1868). Société des lettres, sciences et arts du département de la Lozère. (фр.)
  18. а б в г д Dochnahl, Friedrich Jakob. (1858) Der sichere Führer in der Obstkunde auf botanisch-pomologischem Wege. , Wilhelm Schmid, Nürnberg. (нім.)
  19. Towarzystwo Popierania Polskiej Nauk Rolnictwa i Leśnictwa (1939). Roczniki nauk rolniczych [Архівовано 24 жовтня 2012 у Wayback Machine.], Vol. 46, Państwowe Wydawn. Rosnicze i Leśne. (пол.)