Шмальгаузен Іван Іванович

український еволюційний біолог, академік Всеукраїнської академії наук, академік АН СРСР

Іва́н Іва́нович Шмальга́узен (11 (23) квітня 1884, Київ, Російська імперія — 7 жовтня 1963, Москва, РРФСР, СРСР) — український і російський еволюційний біолог, зоолог, морфолог, академік АН УРСР (з 1922), АН СРСР (з 1935) і Німецької академії наук (з 1960)[1]. Розробив теорію стабілізуючого добору і був однією з центральних фігур у створенні сучасної синтетичної теорії еволюції.

Іван Іванович Шмальгаузен
Народився11 (23) квітня 1884(1884-04-23)
Київ, Російська імперія
Помер7 жовтня 1963(1963-10-07) (79 років)
Москва, РРФСР, СРСР
ПохованняНоводівичий цвинтар
Країна Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльністьзоолог
Alma materКиївський університет
Галузьеволюційна біологія, зоологія, морфологія
ЗакладІнститут зоології АН УРСР,
Київський університет,
Московський університет,
Інституту еволюційної морфології AH СРСР,
Зоологічний інститут АН СРСР
Вчене званняакадемік АН УРСР і АН СРСР, професор
Науковий ступіньдоктор біологічних наук
Науковий керівникО. М. Сєверцов
Відомі учніБ. І. Балінський, В. В. Брунст, П. О. Сітько, О. П. Маркевич, М. С. Гіляров
Аспіранти, докторантиБалінський Борис Іванович
Кирпиченко Михайло Якович
Гіляров Меркурій Сергійович
ЧленствоНАН України
Академія наук СРСР
Леопольдина
Відомий завдяки:синтетична теорія еволюції,
теорія стабілізуючого добору
БатькоІ. Ф. Шмальгаузен
Нагороди

Життєпис

ред.

Народився 11 (23) квітня 1884 в Києві. Син ботаніка І. Ф. Шмальгаузена. 1907 року закінчив Київський університет і працював у ньому до 1912 року під керівництвом О. М. Сєверцова. Протягом 1912—1918 років працював у Московському університеті. З 1918 року професор Воронезького університету.

З 1921 року професор Київського університету. 20 жовтня 1924 року спільне зібрання ВУАН затвердило І. І. Шмальгаузена на посаду директора Мікробіологічного інституту ім. Ф. Омельченка. У 1926—1929 роках був президентом Київського товариства природознавців. У 1930—1941 — директор Інституту зоології АН УРСР, одночасно з цим продовжував працювати на біологічному факультеті Київського університету.

У 1936—1948 — директор Інституту еволюційної морфології AH СРСР. У 1939—1948 роках завідувач кафедри дарвінізму Московського університету. З 1948 року працював у Зоологічному інституті АН СРСР.

Інститут зоології НАН України з 1981 року носить ім'я І. І. Шмальгаузена.

Учнями І. І. Шмальгаузена були відомі вчені-біологи М. С. Гіляров, О. П. Маркевич, Б. І. Балінський і П. О. Сітько.

Нагороди

ред.

Праці

ред.

Наукові праці Шмальгаузена присвячені питанню еволюційної морфології, експериментальної морфології, вивченню закономірностей росту, філогенії тварин тощо.

Основні з них:

  • Шмальгаузен И. И. Основы сравнительной анатомии позвоночных. Гос. изд. [1923]. VIII + 425 с (Книга выдержала 4 издания, последнее — в 1947 г.)
  • Шмальгаузен И. И. Организм как целое в индивидуальном и историческом развитии. М.-Л. Изд-во академии наук СССР, 1938. 144 с.
  • Шмальгаузен И. И. Пути и закономерности эволюционного процесса. М.-Л. Из-во АН СССР. Напеч. в Москве 1939. 232 с.
  • Шмальгаузен И. И. Факторы эволюции (теория стабилизирующего отбора). М.-Л., Изд-во АН СССР, 16-я тип. треста Полиграфкнига в Москве, 1946. 396 с.
  • Schmalhausen I. I. Factors of Evolution: The Theory of Stabilizing Selection, Blakiston, Philadelphia (1949)
  • Шмальгаузен И. И. Кибернетические вопросы биологии / Под общ. ред. и с предисл. Р. Л. Берг и А. А. Ляпунова. Новосибирск, Наука, сиб. отделение. 1968. 224 с.
  • Шмальгаузен И. И. Вопросы дарвинизма: Неопубл. работы / ред.-сост. И. М. Медведева; Отв. ред. А. В. Иванов, Э. И. Воробьева; М. Наука, 1990 158 с.

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Leopoldina — Ivan Schmalhausen. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 13 червня 2016.

Посилання та джерела

ред.