Hesperocyoninae

підродина ссавців

Hesperocyoninae — вимерла підродина хижих ссавців із родини псових. Наразі відомо 26 видів. Hesperocyoninae — це базальні псові, які дали початок двом іншим підродинам псових, Borophaginae і Caninae[1]. Ця підродина була ендемічною для Північної Америки, живучи там приблизно 20 мільйонів років. Згідно з аналізом скам'янілостей північноамериканських викопних м'ясоїдних тварин, занепад Hesperocyoninae до вимирання протягом періоду приблизно від 20 мільйонів років тому був викликаний конкуренцією з котовими й борофагінами[2].

Hesperocyoninae
Період існування: пізній еоцен—середній міоцен, 37.8–15.97 млн р. т.
Череп Mesocyon coryphaeus
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Підродина: Hesperocyoninae
Martin, 1989
Роди
Вікісховище: Hesperocyoninae
Підродини псових
 Canidae 

Hesperocyoninae

Borophaginae

Caninae

Усі Hesperocyoninae мають клиноподібні нижні зуби та тонкі верхні моляри[3]. На відміну від борофагів і псів, у Hesperocyoninae майже всі види гіперм'ясоїдні (тварини, раціон яких на 75 % складається з м'яса)[4].

Наприкінці еоцену, 37 мільйонів років тому, з'явився рід Hesperocyon, псовий розміром з лисицю. У нього все ще були примітивні риси, такі як п'ять пальців на ногах, усе ще частково тверда постава та збереження деревної поведінки. Цей рід був дуже вдалим і під час нижнього олігоцену (34 мільйони років тому) породив численні нові роди[3]. Наступною групою, яка виникла приблизно в той же час, була клада Mesocyon-Sunkahetanka-Enhydrocyon, яка стала найрізноманітнішою групою Hesperocyoninae з 11 видами. Представники цієї клади продемонстрували поступове збільшення розмірів тіла та пристосування до гіперм'ясоїдності. Насправді премоляри зміцніли настільки, що могли перемелювати кістки. Першими з цієї групи з'явилися Mesocyon — хижаки розміром із сучасних койотів. Вершина цієї еволюції до гіперхижачості представлена ​​Enhydrocyon, першим псовим, який отримав великі розміри й взяв на себе роль альфа-хижака у своїй екосистемі. Цей рід вимер протягом міоцену, 22 мільйони років тому[3]. Остання лінія цієї групи, Osbornodon, яка включала найбільший вид Hesperocyoninae, пристосувалася до всеїдної дієти, подібної до раціону сучасних псових і борофагів. Hesperocyoninae в цей період переживали період занепаду, оскільки конкурували зі своїми родичами-борофагами. Прибуття котових і барбурофелідів з Азії погіршило ситуацію. Зі зникненням Osbornodon приблизно 15 мільйонів років тому Hesperocyoninae вимерли[2][3].

Галерея

ред.

Примітки

ред.
  1. Wang, X.; Tedford, R.H. (2008). Dogs, Their Fossil Relatives and Evolutionary History. Columbia University Press. с. 23—31. ISBN 978-0-231-13528-3. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 17 квітня 2022.
  2. а б Silvestro, D.; Antonelli, A.; Salamin, N.; Quental, T. B. (2015). The role of clade competition in the diversification of North American canids. Proceedings of the National Academy of Sciences. 112 (28): 8684—8689. Bibcode:2015PNAS..112.8684S. doi:10.1073/pnas.1502803112. PMC 4507235. PMID 26124128.
  3. а б в г X. Wang & R. H. Tedford, Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History, Columbia University Press, 2008, pp. 23-35, ISBN 978-0-231-13528-3 (англ.)
  4. Wang, X. 1994. Phylogenetic systematics of the Hesperocyoninae (Carnivora, Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History, 221:1-207.