Psammodromus algirus
| Psammodromus algirus | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Psammodromus algirus (Linnaeus, 1758) | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||
| Lacerta algira Tropidosaura algira Algira algira | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Psammodromus algirus (алжирська піщана ящірка) — вид ящірок родини ящіркових (Lacertidae)[2]. Мешкає в Західному Середземномор'ї[3].
Опис
ред.Алжирська піщана ящірка — струнка ящірка з маленькою головою і загостреною мордою. Її загальна довжина становить 25—31 см, довжина хвоста становить 2/3 довжини решти тіла. Спинні луски великі, кілеподібні, лежать одна на одній, як черепиця. Верхня частина тіла світло-коричнева, темно-коричнева або оливкова, уздовж боків проходять дві чіткі жовті або білуваті смуги. У південних популяцій горло і боки мають червонуватий відтінок. Нижня частина тіла білувата або зелена. У самців на плечах є дві сині плями, а під час сезону розмноження щоки та горло в них набувають оранжево-червоного кольору.
Підвиди
ред.
Виділяють чотири підвиди:
- Psammodromus algirus algirus (Linnaeus, 1758);
- Psammodromus algirus doriae Bedriaga, 1886;
- Psammodromus algirus nollii Fischer, 1887;
- Psammodromus algirus ketamensis Galán, 1931.
МСОП виділяє європейську популяцію у два окремі види — Psammodromus manuelae (західноіберійську) та Psammodromus jeanneae (східноіберійську)[4][5]. Вони були виділені як окремі види у 2006 році[6], однак генетичне дослідження 2010 року показало, що ці види є синонімами P. algirus[7].
Поширення й екологія
ред.Алжирські піщані ящірки мешкають у Центральному й Північному Марокко, на півночі Алжиру й Тунісу, на Піренейському півострові, на півдні Франції (на захід від Рони), а також на Майорці та на невеликому італійському острівці Коніглі[it] поблизу Лампедузи. Вони живуть у густих чагарникових заростях, у рідколіссях і соснових лісах, на евкаліптових плантаціях, на прибережних дюнах і пляжах. Віддають перевагу сухим, піщаним місцевостям, порослим чагарниками, з великою кількістю укриттів. У горах Сьєрра-Невада зустрічаються на висоті до 2600 м над рівнем моря. Активні протягом усього дня, переважно вранці і вдень. Живляться павуками, мурахами, жуками та іншими безхребетними, а також дрібними ящірками[8]. Відкладають яйця, у кладці їх від 8 до 11.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Psammodromus algirus: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 06 липня 2024
- ↑ Psammodromus algirus у Reptarium.cz Reptile Database
- ↑ Arnold, E. Nicholas & Ovenden, Denys (2002). A field Guide to the Reptiles and Amphibians of Britain and Europe (вид. 2). London: Collins. с. 228 pp. + Plates 1–49. ISBN 9780002199643. (Psammodromus algirus, pp. 127–128 + Plate 21, figure 2 + Map 90).
- ↑ BirdLife International (2016). Psammodromus manuelae: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 06 липня 2024
- ↑ BirdLife International (2016). Psammodromus jeanneae: інформація на сайті МСОП (версія 2024.1) (англ.) 06 липня 2024
- ↑ Busack, Stephen; Salvador, A. & Lawson, Robin. Two new species in the genus Psammodromus (Reptilia: Lacertidae) from the Iberian Peninsula // Annals of the Carnegie Museum. — Вип. 75 (1). — С. 1-10. — DOI:.
- ↑ Verdú-Ricoy, Joaquín; Carranza, Salvador; Salvador, Alfredo; Busack, Stephen D.; Díaz, José A. Phylogeography of Psammodromus algirus (Lacertidae) revisited: systematic implications // Amphibia-Reptilia. — 2010. — Вип. 31 (4). — С. 576—582. — DOI:.
- ↑ Moreno-Rueda, Gregorio; Melero, Elena; Reguera, Senda; Zamora-Camacho, Francisco J; Álvarez-Benito, Inés (2018). Prey availability, prey selection, and trophic niche width in the lizard Psammodromus algirus along an elevational gradient. Current Zoology. 64 (5): 603—613. doi:10.1093/cz/zox077. PMC 6178790.
|
Це незавершена стаття з герпетології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |