Сухомлинський Василь Олександрович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії

← Попереднє редагування

Вилучено вміст Додано вміст

ВізуальнийВікірозмітка

Версія за 17:31, 16 грудня 2019 ред. Alice Redhotroof (обговорення \| внесок) 7601 редагування оформлення ← Попереднє редагування		Поточна версія на 08:40, 11 квітня 2023 ред. скасувати Albedo (обговорення \| внесок) 311 редагувань мНемає опису редагування
(Не показані 8 проміжних версій 5 користувачів)
Рядок 1: {{Особа}} '''Васи́ль Олекса́ндрович Сухомли́нський''' (1918–1970) — ~~відомий~~ український педагог. {{АБВ}} Рядок 15: * Дитина — дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька. * Для того щоб виховати справжніх чоловіків, потрібно виховувати справжніх жінок. * До хорошого уроку учитель готується все життя. == Е == Рядок 21 ⟶ 22: == З == * Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов. * Здоров'я - це повнота духовного життя, радість, ясний розум. Твоє здоров'я - у твоїх руках. <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.258</ref> * Знання рідної [[мова\|мови]] визначає багатство, широчінь інтелектуальних та естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної, материнської мови або цурається її, — сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мова - це теж батьківщина / Упорядн.: Н. Николин. — Львів: Видавництво "Свічадо", 2008. — С. 8</ref>. == Л == * Лінощі і народжуються, і викорчовуються насамперед у сім'ї. <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с.,c.302</ref> * Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, [[радість]]. * Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором'язлива. Рядок 36 ⟶ 39: == Н == {{Q\|Цитата = Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших... Дивуєшся дорогоцінності мови нашої в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі. Пригадаймо такі слова, як «оксамит», «перла», «намисто», «рушник», «хустка», «знамено»~~...~~… Кожне слово має свій сенс, свою красу. У мене особисто народжується велике почуття радості при згадці таких слів, як «світанок», «сонячний промінь», «весняний струмок», «голуба далечінь», «блакитна високість»~~...~~… А скільки таких слів існує, і за кожним глибинна суть і краса! У величезному мовному запасі вибрати потрібне слово — то велике вміння, і, навпаки, якщо ви користуєтеся словом неточним, то це, власне, те саме, коли б замість відточеного олівця на уроці малювання ви користувалися б цвяхом. Знання рідної мови визначає багатство, широчінь інтелектуальних і естетичних інтересів особистості. Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається її, сам засуджує себе на злиденність душі, стає безбатченком<ref>Мово рідна, слово рідне!.. …/ Упорядн.: І. Бойко. — Київ: Видавництво "Веселка", 1989. — С.196</ref>}} * Нікчемність — рідна сестра підлості. * {{Q\|Цитата = Найголовніше для вчителя – насамперед бачити дитяче горе, сум, страждання. Бачити і відчувати дитячу душу. В тому, як учитель ставиться до горя дитини, наскільки здатний він розуміти й відчувати дитячу душу, полягає основа педагогічної майстерності.<ref>Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям Т.3., 1977. – С. 229</ref>}} == П == * Перш ніж полюбити в дівчині жінку, полюби в ній людину. * Почуття оптимізму є цілющим струмком, який живить річку думки. <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.63</ref> * Праця розпрямляє тіло й душу. У постійній, повсякденній праці - людське довголіття. <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.259</ref> == Р == * Розніжені й розбещені індивідууми формуються тоді, коли в їхньому житті домінує єдина радість — радість споживання. Рядок 49 ⟶ 54: == С == * Самовиховання - це єдність складної роботи, розуму й серця, єдність почуттів і переконань. <ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с., c.242</ref> * Сім'я — це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави. * [[Слово]] — найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розпеченим залізом, і брудом… Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне — приносить біду. Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльози, породити віру в людину і посіяти зневіру, надихнути на працю і скувати сили душі…<ref>''Куньч З.'' Українська риторика: історія становлення і розвитку: навч. посіб. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. — С. 7</ref> * Совість — це емоційний страж переконань. * Справжня [[любов]] народжується тільки в серці, що пережило турботи про долю іншої людини. * Справжнє виховання — це самовиховання.<ref>Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с. c.303</ref> == Т == Рядок 71 ⟶ 78: == Примітки == {{reflist\|2}} == Джерела == * Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві.-К.: Рад. шк., 1988.- 310 с. * [http://ukrlife.org/main/afor/sukhoml.html Українська афористика Х-ХХ ст.] Під загальною редакцією [[Драч Іван Федорович\|Івана Драча]] та [[Черняк Володимир Кирилович\|Володимира Черняка]]. — К., Видавничий центр «Просвіта», 2001 * Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям / В.О. Сухомлинський // Вибрані твори: у 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1977. [[Категорія:Автори-С]]