Зубрицький Михайло Іванович: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Hrom.ri (обговорення | внесок) Немає опису редагування Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію |
||
| (Не показано 22 проміжні версії 6 користувачів) | |||
Рядок 1:
{{особа
'''о. Михайло Зубрицький''' ([[22 жовтня]] [[1856]], с. [[Кіндратів]], [[Королівство Галичини та Володимирії]] (нині Львівська область, Україна), [[Австро-Угорщина]] — [[8 квітня]] [[1919]], с. [[Береги Долішні]], [[Західноукраїнська Народна Республіка]] (нині Польща) — [[Українська греко-католицька церква|греко-католицький]] священик, [[Українці|український]] [[етнограф]], [[фольклорист]], [[історик]], громадський дія (в т.ч. місцевого самоврядування [[Західноукраїнська Народна Республіка|Західноукраїнської Народної Республіки]]), публіцист, дійсний член [[Наукове товариство імені Шевченка|НТШ]] (з 29.07.1904).▼
| ім'я = Михайло Зубрицький
| Зображення =
| Опис =
| wikipedia = Зубрицький Михайло Іванович
| source =
| commons =
}}
▲'''о. Михайло Зубрицький''' (
== Цитати ==
* {{Q| Цитата = Хочемо жити яко [[українці|руський
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Розвій руського народу, єго піднесенє не прийде ані від півночи, ані від заходу, але довершиться власними силами русинів.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Українська [[дитина]] цілком не буде мати хісна, коли її голову напихати будуть історіями про Кракуса, Ванду, Казимира і Естерну, про Варвару Радзивилівну і т. д. Але няй дадуть школу, звідки би розходилося правдиве світло, щоби розширився погляд селянина на природу, щоб набрав почуття своєї гідності і перед леда ким не гнувся...
Добра школа навчить молодих людей глядати способу до життя в независимім труді і скоро щезне той ідеал добитися платничого аркушика а бодай стати яким невеликим наставником, писарем, дяком і т. д. А без доброї школи ми все останемо варварами <ref> Зубрицький М. Наша культурна праця якось пиняво йде // Діло.- 1897. - С. 276-278</ref>.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = А, однак, ми, Русини-Українці, хочемо жити своїм, непозиченим життям.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Хто не шанує вашої [[рідна мова|рідної мови]], вашої минувшини, се ваш ворог, се суха галузь на зеленім дереві.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Я на своїм, малім, становиску роботящій віл, тягну ярмо, як могу і умію.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = В нашім повітї є сьмішна досить ситуація, кандидатів була би спора купка, а робітників дасть Бог, тому і нїчого не можемо доробити ся.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Про москвофільство: доки сі дивачні і півперечні погляди у нас не щезнуть, доти ми нїчого не доробимо ся.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Коли наші люди будуть надїяти ся, що з верби галушки будуть падати просто в рот, то они дуже бідні люди. Плакати треба над їх нерозумом. Хиба власна праця і труд можуть нам помочи піднести ся і з другими народами зрівняти ся, а жебрак все жебраком, все дивиться в чужу жменю. Хто з себе самого не викреше живої іскри, той негідний і жити на світї; а хто рахує на власні сили і іде на перебій, хоть би не знати, які перепони перед ним стояли, той здобуває цїлий світ.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Плакати треба, бо наш край зближає ся до заглади, маючи такі сотворіння, що пхають ся наперед, а в них нема іскорки уцтивости, справедливости і охоти для загалу щось доброго зробити. [Про галицьких поляків, євреїв і продажних немудрих селян].
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Не велика штука політикувати и на все відказувати, але штука взяти ся до додатнои роботы и єи розумно вести.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Польська бесїда була давнїйшими часами убога, много їй слів неставало, тому зичила, де могла: у Русинів, Нїмців,Латинян, Литвинів. Тепер деякі Русини зичать собі з тої позички і строять нашу бесїду в чуже пірє, їй з тим дуже не до лиця, бо она має свій стрій далеко ладнійший.
Таке саме роблять наші урльопники, вертаючи з війска; так собі язик перекрутять, що годі їх зрозуміти, що они белендять. Чоловікові аж жаль такого "Знїмченого Юрка", бо видить єго нерозум, а сільські люде лиш дивують ся, та жалують бідака, що так єму нїмота язик поломила.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Щоби люди не пили, треба їх заняття чим иньшим, співом, музикою, читанєм, бо чоловік по праци мусить мати якусь розривку.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Маймо надію, що охота тверезости обійме колись усїх людий на сьвітї: по тверезости і здержаню від горячих напитків прийде очерідь на збитки в їдї.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Аж коли неоправдані гадки про московський рай возьмуть у нас в лоб і кождий інтелїґентний Русин оберне ся до свого народа і пічне трудити ся виключно для него, могли пічне нам свитами зоря лїпшої долї <ref> Зубрицький М. Добродїйства польської шляхти для рускої церкви і руского духовеньства // Дїло. 1902, 10 (23) грудня, ч. 275, с. 1; 11 (24) грудня, ч. 276, с. 1-2 </ref>.
| Автор = }}
* {{Q| Цитата = Я сьвященик і сповняю свої обовязки з внутрішного пересьвідчення.
Але займаю ся і дочасними орудками своїх парохіян і всїх тих людий, з якими стрічаю ся, а они мене о се просять.
Рад би я, щоби наш нарід піднїс ся зі свого пониження і матеріальної нужди. Сему не зарадить двох, трех, кількох чи кільканадцятеро людей. Тішив би-м ся дуже, коби бодай що другий, третий сьвященик занимав ся долею свого народу і для него трудив ся. Виходячи з сего становища, не виступав я нїколи против духовних [священиків], не виступаю і не буду виступати.
<ref> Зубрицький М. Кілька слів з нагоди статі Дъла п.з. "Лицеміры" // Дъло.- 1901. 18 (30) Марта, ч. 62 - С. 1-2 </ref>.
| Автор = }}
== Про о. Зубрицького ==
{{Q|Цитата = З новійших наших етнографів найблизше підійшов до сеї теми (тобто до народних оповідей) о. М. Зубрицький. Як сільський священик у однім із етнографічного і з культурно-історичного погляду дуже цікавім закутку нашого краю, а при тім сам син селянської сім'ї, він відчуває потребу вникнути якнайглубше в душу народа і передати нам, відбитим культурною течією на бік від того народа, його духове і моральне обличчя в можливо повній і автентичній формі.
Він перший у нас звернув увагу на ті зерна культурної історії та народної психології, що котяться день у день у тих сірих, безконечних селянських розмовах, і пробував виловлювати з них причинки для своїх наукових тем. Народні спомини про рекрутчину, про тяжкі роки, про годівлю і торговлю овець, про пачкарство, про заселення поодиноких сіл, про одежу і т. і., позаписувані ним у часі довголітньої душпастирської практики, містять одначе обік культурно-історичних даних дуже часто ще щось інше, з деякого погляду далеко цінніше — а власне характеристики живих людей, їх пригод і настроїв, їх світогляду й етики. О[тець] Зубрицький чоловік настільки широко освічений, що не боявся позірних дігресій від теми, але коли йому вдалося чути тямущого оповідача, записував і такі оповідання про особисті пригоди чи то самого оповідача, чи його знайомих
<ref name="tvoemisto">[http://sde.org.ua/component/k2/item/2174-malovidomi-storinky-jyttya-i-naukovoji-praci-o-mykhajla-zubryckogo.html?tmpl=component&print=1 Франко І. Bel parlar gentile //Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К.: Наук, думка, 1976.—Т. 37.—С 10]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Франко Іван Якович|Іван Франко]]}}
{{Q|Цитата = Михайло Зубрицький, мій шкільний товариш і заслужений дослідник селянського життя <ref name=> Франко І. Як творилася слов'янська міфологія //Франко І. Зібр. творів: У 50 т. К.: Наук, думка, 1976.—Т. 37.—С 425]</ref>.
|Коментар =
|Оригінал =
|Автор = [[Франко Іван Якович|Іван Франко]]}}
== Примітки ==
{{reflist}}
{{Поділитися}}
[[Категорія:Автори-З]]
[[Категорія:українські науковці]]
[[Категорія:релігійні діячі]]
| |||